Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 461/6981/16-ц
провадження № 61-19565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Львівське комунальне підприємство «Княже місто»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Волоско І. Р., від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., від 03 квітня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Львівське комунальне підприємство «Княже місто» (далі - ЛКП «Княже місто») про демонтаж кондиціонерів та витяжної системи.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні ЛКП «Княже місто». Відповідач самовільно встановив чотири кондиціонери на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що відповідач не реагує на неодноразові попередження та не виконує вимог щодо усунення вказаних недоліків, позивач просив позов задовольнити, зобов'язати відповідача за власні кошти демонтувати самовільно встановлені чотири кондиціонери на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки кондиціонери розташовані не на видимому зі сторони вулиць фасаді будинку, а на фасаді, який виходить у внутрішній двір, і встановлення та розміщення кондиціонерів у цій частині будинку не потребує надання дозволу для їх встановлення відповідно до пункту 3 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків та споруд. Вказане свідчить про відсутність порушення відповідачем вимог означеного Положення. Галицькою районною адміністрацією не надано доказів на підтвердження того, що встановлення кондиціонерів є переобладнанням чи переплануванням квартири (будинку), тому посилання на норму статті 152 ЖК України є безпідставним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відхилено, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що встановлення кондиціонера на внутрішньому фасаді будинку не вимагає погодження чи одержання дозволу районної адміністрації міської ради, як це передбачено пунктами 3.2, 3.3, 4.2 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2017 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26 квітня 2016 року № 139 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району, пунктом 2 якого ОСОБА_3, як власника нежитлових приміщень, загальною площею 285,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1, зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно влаштовані чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді вказаного будинку. Зазначене розпорядження відповідачем не виконано. При вирішенні цього спору судами не враховано положення статей 319 ЦК України, статті 10 ЖК УРСР, пунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а також пункти 2.1.4, 3.2, 3.3 Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 01 лютого 2002 року № 28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Львівське комунальне підприємство «Княже місто» про демонтаж кондиціонерів та витяжної системи призначено до судового розгляду.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ЛКП «Княже місто», власником нежитлових приміщень загальною площею 285,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 01 грудня 2015 року.
Постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 75 від 10 березня 2016 року, на підставі складеного ЛКП «Княже місто» протоколу про адміністративне правопорушення від 05 лютого 2006 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 150 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за самовільне влаштування чотирьох кондиціонерів, моторного блоку витяжної системи та вентиляційної труби на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.
26 квітня 2016 року розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 139 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району, пунктом 2 якого ОСОБА_3, як власника нежитлових приміщень загальною площею 285,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1, зобов'язано за власні кошти демонтувати самовільно влаштовані чотири кондиціонери, моторний блок витяжної системи та вентиляційну трубу на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1.
Зазначене розпорядження ОСОБА_3 не виконав, що підтверджується актом обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_1 від 07 травня 2016 року, складеним комісією ЛКП «Княже місто».
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України, у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, встановлював юрисдикцію адміністративних судів у вирішенні, зокрема, спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17). Близький за змістом припис передбачає КАС України у редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом касаційної інстанції (пункт 5 частини першої статті 19).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Державний контроль у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування (частина перша статті 24 Закону України «Про основи містобудування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виконавчі