Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 428/12276/16-ц
провадження № 61-3828св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3,
заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, Адміністрація Президента України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді Бароніна Д. Б., від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області, у складі колегії суддів: Яреська А. В., Коновалової В. А., Коротенка Є. В., від 09 серпня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме його вимушеного переселення у листопаді 2014 року з окупованої території Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Заявник вказував, що встановлення вказаного юридичного факту породжуватиме виникнення його права на справедливу компенсацію завданої йому шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення факту, про який просить заявник, не породжує для нього безпосередніх юридичних наслідків, адже можливість реалізації прав заявника існує незалежно від попереднього встановлення у судовому порядку юридичного факту. Факт збройної агресії з боку Російської Федерації та тимчасової окупації окремих районів Донецької та Луганської областей є загальновідомим фактом, адже він є підтвердженим як Верховною Радою, так і Президентом України під час здійснення ними своїх виключних законодавчих, виконавчих та інших повноважень.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту. Заявник взятий на облік як внутрішньо переміщена особа.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У серпні 2017 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким його заяву про встановлення юридичного факту задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд не врахував, що юридичний факт, який заявник просить встановити, має індивідуальний характер та стосується виключно особи заявника. Іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між переселенням із окупованих територій, зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації законодавством не передбачено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, Адміністрація Президента України, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2017 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із копієї паспорта громадянина України серії ЕМ № 332133, виданого Брянківським МВ УМВС України в Луганській області 14 жовтня 1999 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 05 грудня 2015 року за адресою: АДРЕСА_3
Відповідно до копії довідки № 919036940 від 24 квітня 2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (квартира належать заявнику на праві власності), перемістився 01 листопада 2014 року з тимчасово окупованої території у м. Сєвєродонецьк за адресою: АДРЕСА_2.
ОСОБА_3звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту того, що його вимушене переселення у листопаді 2014 року з окупованої території Луганської області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області. Метою встановлення такого факту заявник зазначив визначення його статусу як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Україною 03 липня 1954 року, з відповідними правовими наслідками, у тому числі забезпечення реалізації права на справедливу компенсацію з боку держави-агресора, оскільки іншого порядку встановлення такого юридичного факту законодавством України не передбачено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про точну причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено. Не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.
У відповідності до частини шостої статті 5 Закону України від 15 квіт