Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 523/17197/15-ц
провадження № 61-24792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Одеської області
від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д.,
Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Постман» (далі - ТОВ «Постман») та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та відшкодування збитків.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2013 року між ним та
ТОВ «Постман» було укладено договір про фінансовий лізинг та додаток до нього, загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, відповідно до умов якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало
ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 I TDI шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, ТОВ «Постман» зобов'язалося прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати йому встановлені договором платежі та повернути йому автомобіль відповідно до умов договору.
На забезпечення виконання умов вказаного договору між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки
від 18 грудня 2013 року, за яким ОСОБА_2 поручився за належне виконання зобов'язань ТОВ «Постман» та несе солідарну відповідальність за виконання усіх зобов'язань лізингоодержувача.
Зобов'язання поручителя включають лізингові платежі, інші платежі, штрафні санкції, та відшкодування збитків, що підлягають сплаті лізингоодержувачем у відповідності до положень зазначеного договору. Договір поруки є невід'ємною частиною договору про фінансовий лізинг
від 18 грудня 2013 року.
Щомісячний лізинговий платіж включав у себе: суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу; проценти; комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим договором (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором).
ТОВ «Постман» належним чином умов вказаного договору лізингу не виконував, у зв'язку з чим станом на 13 жовтня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 140 927,01 грн, в тому числі: 81 601,28 грн - заборгованість зі сплати лізингових платежів; 3 976,57 грн - пеня;
1 192,97 грн - 3% річних; 7 062,88грн. - інфляційні втрати;
11 321,03 грн - проценти за користування чужими коштами; 1 777,00 грн - штраф за направлення нагадування та пеня 10 %; 33 595,28 грн - вартість юридичних послуг; 400,00 грн - відшкодування послуг стоянки.
Ураховуючи зазначене, ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило стягнути солідарно з ТОВ «Постман» та ОСОБА_2 зазначений розмір заборгованості за договором лізингу від 18 грудня 2013 року та відшкодувати збитки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» задоволено.
Стягнуто солідарно з ТОВ «Постман» та ОСОБА_2 на користь
ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу № 00009287 від 18 грудня 2013 року в сумі 140 927,01 грн, у тому числі: 81 601,28 грн - заборгованість зі сплати лізингових платежів;
3 976,57 грн - пеня; 1 192,97 грн - 3% річних; 7 062,88 грн - інфляційні втрати; 11 321,03 грн - проценти за користування чужими коштами;
33 595,28 грн - вартість юридичних послуг; 400,00 грн - відшкодування послуг стоянки; 1 777,00 грн - штраф за направлення нагадування та пеня 10 %.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Постман» належним чином умов договору фінансового лізингу від 18 грудня 2013 року не виконувало, не сплачувало лізингові платежі відповідно до графіку, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню. Оскільки відповідно до договору поруки ОСОБА_2 виступив поручителем
ТОВ «Постман», тому за порушення умов договору фінансового лізингу
від 18 грудня 2013 року вони відповідають перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» як солідарні боржники.
Ухвалою суду першої інстанції від 01 липня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 02 березня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 березня
2017 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня
2016 року в частині позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до
ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00009287 та відшкодування збитків скасовано.
Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00009287 від 18 грудня 2013 року та відшкодування збитків закрито.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 березня
2016 року в частині позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00009287 та відшкодування збитків змінено.
Позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 00009287, відшкодування збитків задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором фінансового лізингу № 00009287 від 18 грудня 2013 року: 81 601,28 грн - заборгованість зі сплати лізингових платежів станом на 13 жовтня 2015 року; 3 976,57 грн - пеня; 1 192,97 грн - 3% річних; 7 062,88грн - інфляційні втрати; 11 321,03 грн - проценти за користування чужими коштами; 400,00 грн - відшкодування послуг стоянки; 1 777,00 грн - штрафні санкції та пеня 10 %, всього 107 331,73 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» витрати на правову допомогу 3 000,00грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман» є юридичними особами і між ними виникли господарські правовідносини, тому позов між вказаними юридичними особами про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, відшкодування збитків підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження в цій частині, підлягає закриттю.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції щодо солідарної відповідальності ТОВ «Постман» та
ОСОБА_2 і розгляд вказаних вимог в одному провадженні за правилами ЦПК України є неправильним, не ґрунтується на законі.
Позовні вимоги до поручителя ОСОБА_2 є обґрунтованими та наявні підстави для їх часткового задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2
в особі представника - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, відшкодування збитків відмовити.
Отже, рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» про стягнення заборгованості
за договором фінансового лізингу від 18 грудня 2013 року та відшкодування шкоди не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну 523/17197/15-ц із Суворовського районного суду м. Одеси.
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування збитків призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Порше Лізинг Україна»,
всупереч вимог договору лізингу, не повідомило поручителя ОСОБА_2 про неналежне виконання ТОВ «Постман» лізингового договору та про прийняте рішення про розірвання договору.
Позивач просив стягнути щомісячні лізингові платежі № 14 - термін оплати 15 лютого 2015 року, № 15 - термін оплати 15 березня 2015 року,
№ 16 - термін оплати 15 квітня 2015 року, № 17 - термін оплати 15 травня
2015 року, № 18 - термін оплати 15 червня 2015 року, враховуючи, що позовна заява була надіслана 23 жовтня 2015 року, то по чергових щомісячних лізингових платежах № 14, № 15, № 16 було пропущено встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний термін для звернення з позовом до поручителя, а тому вважав, що порука за лізинговим договором від 18 грудня 2013 року є припиненою.
Щодо стягнення із нього інфляційних витрат зазначав, що така позовна вимога неправомірно була задоволена рішенням апеляційного суду.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а, не іноземної валюти. Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, розрахунки в якій були предметом спірного лізингового договору індексації не підлягає.
Враховуючи, що відповідно до умов пунктів 6.3 та 6.4. лізингового договору
від 18 грудня 2013 року усі платежі хоча і повинні бути сплачені в гривні, але підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми лізингу в доларах США, тому вважав, що не було підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляційних процесів, оскільки всі платежі по вищевказаному лізинговому договору самостійно коригувалися позивачем під час виставлення рахунків відповідно до курсу долару США, що в свою чергу унеможливило виникнення втрат у позивача в зв'язку із знеціненням національної грошової одиниці - гривні.
Лізингові платежі згідно пунктів 6.3 та 6.4 лізингового договору та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (розраховувалися та сплачувалися у гривнях в еквіваленті долара США (по обмінному курсу на момент сплати), і в такому випадку нарахування інфляційних витрат суперечить пункту 10 оглядового листа Вищого Господарського Суду України від 29 квітня 2013 року «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Також зазначав, що позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення відсотків за користування чужими коштами є неправомірними, оскільки вони не передбачені лізинговим договором та Законом України «Про фінансовий лізинг», як стягнення за користування чужими коштами.
Заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ТОВ «Порше Лізинг Україна» було подано заперечення на касаційну скаргу в яких зазначено, що заборгованість
ТОВ «Постман» перед ТОВ «Порше Лізинг Україна» за лізинговими платежами у розмірі 81 601,28 грн є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами.
Зазначало, що у пункті 8.2.1. договору вказано, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.Враховуючи зазначене,
ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право стягнути пеню в судовому порядку. Сума пені складає 3 976,57 грн, а, отже, пеня нарахована вірно та не перевищує періоду її нарахування відповідно до вимог статті 549 ЦК України.
При цьому, три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Таким чином, загальна сума 3 % річних, що підлягає сплаті через невиконання ТОВ «Постман» грошових зобов'язань за цим договором склала 1 192,97 грн, а втрати від інфляційних процесів з урахуванням вимог законодавства склали 7 062,88 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман» було укладено договір про фінансовий лізинг та додаток до нього, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 I TDI шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців,
а ТОВ «Постман» зобов'язалося прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати ТОВ «Порше Лізинг Україна» встановлені договором платежі та повернути автомобіль останньому відповідно до умов договору (а.с. 13).
До договору про фінансовий лізинг від 18 грудня 2013 року приєднаний графік покриття витрат та виплат лізингових платежів