Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/22217/14-ц
провадження № 61-17922св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Вінницька міська рада, управління Держгеокадастру у м. Вінниці,
треті особи: державне підприємство «Поділлягеодезкартографія», ОСОБА_7, ОСОБА_8,управління Держгеокадастру у
м. Вінниці,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2016 року у складі судді Венгрин О. О. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Сало Т. Б., Медяного В. М., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом доОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, Вінницької міської ради, управління Держгеокадастру у м. Вінниці, треті особи: Державне підприємство «Поділлягеодезкартографія» (далі -
ДП «Поділлягеодезкартографія»), ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними.
У січні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_8, управління Держгеокадастру у м. Вінниці, ДП «Поділлягеодезкартографія», ОСОБА_7, про визнання частково незаконним та скасування в частині рішення міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 (пункти 14, 14.1 рішення міської ради).
У червні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання частково незаконним та часткове скасування рішення міської ради від 22 грудня 2004 року № 1018 (пункт 25 рішення міської ради).
Позови мотивовано тим, що вони є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за яким зареєстрована земельна ділянка, площею 460 кв. м, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради
від 06 травня 1955 року № 13/414.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були власниками суміжного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2
Рішенням Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 (пункти 14, 14.1) земельну ділянку, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_2 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого відповідачам була передана у власність частина земельної ділянки домоволодіння, власниками якого є вони. Указаним рішенням не вилучалась земельна ділянка з їх домоволодіння.
Рішенням Вінницької міської ради від 22 грудня 2004 року № 1018 викладено у новій редакції пункт 14 рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482, в якому зазначено, що земельну ділянку, площею 0,1000 га, по
АДРЕСА_2 передати у спільну сумісну власність
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року № 823, проведеної товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський центр судових експертиз» (далі - ТОВ «Подільський центр судових експертиз»), площа земельної ділянки, якою користуються співвласники домоволодіння по АДРЕСА_2, яка закріплена за домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 становить 21 кв. м.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради
від 31 жовтня 2003 року № 482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт щодо передачі у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,1000 га по АДРЕСА_2.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, а саме: від 13 липня 2004 року серії НОМЕР_2,
від 13 липня 2004 року серії НОМЕР_3; від 13 липня 2004 року
серії ВН № 107979, зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2/595а, № 2/595б, № 2/595в, недійсними. Також просили визнати незаконним та скасувати пункти 14, 14.1 рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 та пункт 25 рішення Вінницької міської ради
від 22 грудня 2004 року № 1018 (про викладення у новій редакції пункту 14 рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482) в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею
1040 кв. м за рахунок земель міської ради, у тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м, за рахунок земель домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року № 823, проведеної
ТОВ «Подільський центр судових експертиз».
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2016 року указані позовиОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було об'єднано в одне провадження.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2015 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено: визнано державні акти на право власності на земельну ділянку, видані 13 липня 2004 року та 12 квітня 2005 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними; скасовано їх реєстрацію; визнано договір про встановлення порядку користування земельною ділянкою від 26 листопада 2004 року недійсним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Останнім рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада
2016 року позовиОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 14, 14.1 рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м, за рахунок земель домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року № 823, проведеної
ТОВ «Подільський центр судових експертиз». Визнано незаконним та скасовано пункт 25 рішення Вінницької міської ради від 22 грудня 2004 року№ 1018
(про викладення у новій редакції пункту 14 рішення Вінницької міської ради
від 31 жовтня 2003 року № 482) в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м, за рахунок земель домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року№ 823, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз». Визнано державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, а саме:
від 13 липня 2004 року серії НОМЕР_2, від 13 липня 2004 року серії НОМЕР_3; від 13 липня 2004 року серії ВН № 107979, зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2/595а, № 2/595б, № 2/595в, недійсними. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення міського суду мотивовано тим, що спірною земельною ділянкою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не користувалися з часу купівлі домоволодіння у 1966 року, а фактично ним користувалися
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1962 року і на якій розміщена будівля гаража, проте факт відсутності з боку позивачів належного оформлення своїх прав на користування наданою їм рішенням органу місцевого самоврядування від 1955 року земельною ділянкою не може бути підставою для неправомірного позбавлення їх можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки саме у відведеному їм розмірі, на що вони обґрунтовано розраховували на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06 травня 1955 року № 13/414.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки міського суду щодо того, що факт відсутності зі сторони позивачів належного оформлення своїх прав на користування наданою їм рішенням органу місцевого самоврядування
від 1955 рокуземельною ділянкою не може бути підставою для неправомірного позбавлення їх можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки саме у відведеному їм розмірі, на що вони обґрунтовано розраховували на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06 травня 1955 року № 13/414, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що суди не звернули уваги на те, що земельна ділянка, закріплена за домоволодінням, знаходилась у спільному сумісному користуванні позивачів.Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України у разі вчинення правочину одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно акта обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 31 березня
2003 року, проведеного постійною комісією Вінницької міської ради встановлено факти відсутності в межах земельної ділянки сторонніх землекористувачів, претензій суміжних землекористувачів, відсутність скарг при встановленні межі в натурі. Визнавши висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 жовтня 2009 року належним і допустимим доказом у справі, суд у порушення вимог
статті 212 ЦПК України 2004 року надав йому перевагу над письмовими доказами, наданими у письмових запереченнях проти позову. Також зазначала, що висновок експерта не має наперед встановленої сили чи переваги над іншими доказами та підлягає перевірці й оцінці, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. До таких слід віднести, зокрема обставини встановлені адміністративним судом у справі № 212/6085/12 і зазначені в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області
від 26 листопада 2012 року, в тому числі, що позивачі фактично користуються земельною ділянкою площею на 38 кв. м більшою від тієї, що закріплена за домоволодінням, а також, що межа між спірними садибами на час передачі у власність визначалась по фактичному землекористуванню, оскільки сторонами не було надано доказів про встановлення меж в натурі. Таким чином, суд не врахував, що площі, конфігурація та межі земельних ділянок зазначені в планах обмірів 1951 та 1955 років не відповідали тим, які були на час проведення приватизації у 2003 році, а за відсутності межових знаків відповідно до
статті 198 ЗК України проводилась кадастрова зйомка з метою визначення та відновлення меж.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що рішення про вилучення земельної ділянки домоволодіння позивачів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Вінницькою міською радою не приймалося, що встановлено судом, оскільки спірною земельною ділянкою останні ніколи не користувалися з моменту купівлі домоволодіння у 1966 році. ПостановоюВищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року, на яку послався суд, наводячи мотиви скасування пунктів 14, 14.1 та 25 рішень міської ради, було визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок в приватну власність і оренду» в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт щодо передачі у приватну власність їй та ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_2. Зазначала, що оскільки адміністративним судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються земельною ділянкою площею на 38 кв. м більшою від тієї, що закріплена за їхнім будинковолодінням, з урахуванням погодження меж позивачами, їх права не порушувалися, тому застосування судом до указаних правовідносин частини першої статті 155 ЗК України у редакції 2001 року є безпідставним. Суд необґрунтовано не застосував до всіх вимог позивачів позовну давність відповідно до поданих заяв.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року у справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Вінницької міської ради, управління Держгеокадастру у м. Вінниці, треті особи: ДП «Поділлягеодезкартографія», ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними;
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_8, управління Держгеокадастру у м. Вінниці,
ДП «Поділлягеодезкартографія», ОСОБА_7, про визнання частково незаконним та скасування в частині рішення міської ради від 31 жовтня 2003 року № 482 та за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання частково незаконним та скасування в частині рішення міської ради від 22 грудня 2004 року № 1018 призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні ск