Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 212/1673/17-ц
провадження № 61-28939св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року у складі судді Козлова Ю. В. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що тривалий період часу (більше 18 років) працювала на підприємстві відповідача, в умовах із перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, у зв'язку із чим, отримала професійне захворювання та втратила професійну працездатність у розмірі 50 %, їй встановлено 3 групу інвалідності. Через професійне захворювання вона постійно зазнає моральних та фізичних страждання.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 320 000,00 грн у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві та стійкою втратою професійної працездатності.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 за спричинену моральну шкоду в зв'язку з втратою здоров'я на виробництві 64 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу при виконанні нею трудових обов'язків, із вини відповідача, внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, розмір якої суд визначив у сумі 64 000,00 грн, тобто 20 мінімальних заробітних плат, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4, шляхом зменшення суми з 64 000,00 грн до 30 000,00 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи суму стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4, який згідно із висновком МСЕК первинно становить 50 %, тривалості роботи позивача на підприємстві, а також інших обставин, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодичні медичні обстеження та лікування, наявності стійкого больового синдрому.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2017 року ПАТ «Кривбасзалізрудком» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що визначений судами розмір моральної шкоди є завищеним та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Суди не звернули увагу на відсутність вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, оскільки остання звільнилася з підприємства у 2015 році у зв'язку з виходом на пенсію, а не за станом здоров'я. Судами помилково взято до уваги, як підставу для задоволення позову, наявність шкідливих умов праці на підприємстві та перевищення гранично допустимих нормативів, оскільки зазначені обставини законодавчо допускаються та є об'єктивним явищем. Крім того, судами не враховано, що позивач, укладаючи трудовий договір із відповідачем, була повідомлена та ознайомлена під розпис про її права та обов'язки, умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, тобто позивач свідомо приймала запропоновані їй умови праці. Також позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не доведені позивачем.
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що свою вину відповідач визнав, підписавши акт розслідування професійного захворювання від 13 грудня 2016 року, в якому зазначено, що працюючи на підприємстві відповідача, позивач підпадала під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконувала роботу в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. При винесенні рішень суди правильно встановили фактичні обставини справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судами установлено, що позивач працювала в небезпечних