Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 205/8730/16-ц
провадження № 61-28262св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року у складі судді Скрипник К. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору від 18 березня 2007 року б/н, банк відкрив відповідачу картковий рахунок та видав платіжну картку з кредитним лімітом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік.
У свою чергу відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів передбачених умовами кредитного договору, чим не виконала зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2016 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 16 023,41 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, останній платіж на виконання умов договору внесено ОСОБА_4 02 квітня 2013 року у розмірі 375,60 грн, інших платежів, які б обумовлювали переривання строків позовної давності відповідачем внесено не було. Отже, перебіг строків позовної давності розпочався 03 квітня 2013 року та закінчився у квітні 2016 року, проте позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права лише 22 листопада 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Сокуренко Є. С. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами залишено поза увагу, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг картковий рахунок на ім'я відповідача відкритий на невизначений термін та може бути закритий на підставі заяви останньої. Крім того, сторони домовилися, що договір діє на протязі 12 місяців із моменту його підписання, а якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення він автоматично пролонгується на такий же термін. Тобто укладений між сторонами договір був автоматично пролонгований, оскільки жодна зі сторін не заявляла про свій намір його розірвати та договір діє до теперішнього часу. Крім того, суди безпідставно не застосували до виниклих правовідносин правову позиція Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 грудня 2015 року № 6-249цс15, відповідно до якої у разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, водночас суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності підлягають стягненню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
Судами установлено, що 18 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, який оформлений у вигляді заяви позичальника, відповідно до умов якого банк на ім'я ОСОБА_4 відкрив картковий рахунок та видав платіжну картку.
Згідно із умовами договору позичальник зобов'язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36,00 відсотків на рік, із кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки.
У пункті 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'яз