Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 127/4451/17
провадження № 61-28497св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року у складі судді Ан О. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2017 року у складі колегії суддів: Марчук В. С., Ковальчука О. В., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що із 05 серпня 2001 року по 28 березня 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, при цьому шлюбні відносини припинилися із 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6. За період шлюбу сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1. Відповідач не визнає його права власності на Ѕ частини зазначеної квартири.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2.
У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування зустрічного позову, ОСОБА_5 зазначила, що вона не заперечує, що спірна квартира є спільним майном подружжя, проте вважає, що вона підлягає поділу з відступленням від рівності часток, оскільки сім'я розпалася з ініціативи ОСОБА_4, їхній неповнолітній син проживає з нею, часто хворіє, батько не допомагає матеріально з листопада 2016 року, як залишив сім'ю, мало спілкується з сином, крім того, вказує, що колишній чоловік пообіцяв, що квартира придбана ними за період шлюбу буде належати їхньому синові.
Враховуючи наведене, просила поділи спільне майно подружжя - квартиру АДРЕСА_2, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Здійснено поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2. Скасовані заходи забезпечення позову та вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає розподілу між ними, при цьому доводи ОСОБА_5 щодо необхідності збільшення її частки у спільному майні подружжя, оскільки з нею проживає неповнолітній син сторін, який хворіє і потребує значного матеріального забезпечення, суд не прийняв до уваги з огляду на те, що ОСОБА_4 у достатньому розмірі сплачує аліменти на утримання сина, тобто відсутні підстави для відповідного збільшення.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Доповнено резолютивну частину рішення суду реченням такого змісту: «Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, житловою площею 33,7 кв. м, загальною - 58,6 кв. м». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд дійшов висновку, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, проте у резолютивній частині рішення вирішене питання лише щодо частки ОСОБА_4 - визнано за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_3, а що з іншою Ѕ частинами квартири не вказано, хоча зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений у цій частині.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову повністю, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_4 є недостатнім для лікування сина та для забезпечення його фізичного та духовного розвитку, крім того, останній не надав доказів надання матеріальної допомоги синові добровільно. Беручи до уваги необхідність забезпечення виховання, лікування та утримання проживаючого із нею неповнолітнього сина, вона просила відступити від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_5, вважаючи недостатнім розмір аліментів, які він сплачує на утримання сина, не зверталася до суду із позовом про збільшення їх розміру. Вважає, що немає підстав для відступлення від принципу рівності часток, оскільки не заперечує щодо знаходження їхнього сина у належній йому частині квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окр