Постанова
Іменем України
25 лютого 2019 року
місто Київ
справа № 361/5507/16-ц
провадження № 61-15804ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Селезньової Т. В. постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Приходька К. П., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»
(далі - ПАТ «КРЕДОБАНК», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет застави, автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип ТЗ - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження, зазначеною у договорі застави від 30 лютого 2014 року, укладеному між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_5, в сумі 189 975, 00 грн.
Позивач обґрунтовував пред'явлені вимоги тим, що 13 лютого 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 2920.08.00.2293, відповідно до умов якого банк на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання надав ОСОБА_5 кредит в сумі 189 975, 00 грн для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_4, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти і комісії за користування кредитними коштами.
Кредитний договір забезпечений договором застави, за яким ОСОБА_5 у рахунок забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу згаданий автомобіль. Відомості про обтяження транспортного засобу шляхом заборони відчуження 13 лютого 2014 року внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Всупереч умовам договору застави 15 лютого 2014 року ОСОБА_5 зняв заставний автомобіль з обліку для продажу. У той же день автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_6, який 18 лютого 2014 року зняв цей автомобіль з обліку для продажу, 22 лютого 2014 року автомобіль зареєстрований на підставі довідки-рахунку за ОСОБА_4
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором у нього утворилась заборгованість у розмірі 205 789, 54 грн. Ця заборгованість стягнута у судовому порядку, проте ОСОБА_5 добровільно рішення суду не виконує, заборгованість не сплачує, тому у позивача виникло право звернути стягнення на предмет застави в рахунок задоволення вимог про погашення боргу за кредитним договором. Оскільки застава зберігає чинність у разі переходу права власності на предмет застави до іншої особи, то позов пред'явлено до нового власника заставного майна - ОСОБА_4
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено. Судом у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2014 року № 2920.08.00.2293 у сумі 205 789, 54 грн, з якої: 189 975, 00 грн - дострокова заборгованість по кредиту, 14 252, 00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 562, 54 грн - пеня, звернуто стягнення на предмет застави, автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип ТЗ - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4, шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною на рівні заставної вартості предмета застави 178 800, 00 грн, визначеної у договорі застави
від 13 лютого 2014 року, укладеному між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відчуження боржником майна, що є предметом застави, без припинення обтяження не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». На момент відчуження ОСОБА_5 предмета застави було чинним обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження, і внаслідок продажу предмета застави ОСОБА_6 й у подальшому ОСОБА_6 - ОСОБА_4, застава згаданого транспортного засобу не припинилась, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави незалежно від факту вибуття предмета застави із власності заставодавця. Спосіб звернення стягнення на заставлене майно відповідає вимогам законодавства, яким врегульовані ці правовідносини, та має відбутись шляхом його реалізації з прилюдних торгів. Щодо визначення ціни (вартості) предмета застави для його реалізації, то суд вважав за можливе у судовому рішенні зазначити такий спосіб визначення вартості, про який просив позивач у позовній заяві, за початковою ціною на рівні заставної вартості майна, на яке звертається стягнення, тобто у розмірі 178 800, 00 грн.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки застава зберігає силу для недобросовісного набувача, до останнього автоматично переходять й правові наслідки зареєстрованого у встановленому законом порядку приватного обтяження. Твердження ОСОБА_4 щодо недоведеності наявності зареєстрованого обтяження на момент укладення правочину, за яким право власності на заставне майно перейшло від ОСОБА_6 до неї, є необґрунтованим, оскільки наявність обтяження підтверджена відповідним витягом та обтяження було чинним на момент розгляду справи апеляційним судом. Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи заявника про те, що вона є добросовісним набувачем заставного майна, оскільки під час придбання нею у ОСОБА_6 автомобіля ним не повідомлено про наявність обтяження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що апеляційний суд не надав оцінки викладеним у апеляційній скарзі твердженням заявника про порушення прав відповідача як власника майна у разі погашення кредиту у спосіб, обраний позивачем. Автомобіль знятий з реєстрації продавцем, придбаний і зареєстрований відповідачем у спосіб та у порядку, що передбачені чинним на той момент законодавством, органами, які здійснюють перевірку автотранспортного засобу під час його реєстрації, і законом не передбачалось обов'язку покупця проводити перевірку наявності обтяжень майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна або надати такий витяг як обов'язковий для проведення державної реєстрації чи зняття з реєстрації. На переконання заявника, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки вона є добросовісним набувачем, не є спеціалістом у галузі права, не могла знати про можливі наслідки при купівлі транспортного засобу, які передбачені Законом України «Про заставу», не могла передбачити необхідність перевірки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна і не могла спрогнозувати ситуацію, що стосовно майна, яке вона придбала, через два роки буде розпочато процедуру звернення стягнення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Банк подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що твердження ОСОБА_4 про недоведеність наявності зареєстрованого обтяження на момент укладення правочину, за яким право власності на заставне майно перейшло від ОСОБА_6 до ОСОБА_4, є помилковим, оскільки наявність обтяження підтверджена відповідним витягом та обтяження є чинним. Незважаючи на кількість здійснених відчужень заставного майна, допоки особа, яка набуває право власності, є недобросовісним набувачем, право вимоги за договором застави переходить до нового власника і, відповідно, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за забезпеченим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави. ПАТ «КРЕДОБАНК» у будь-який передбачений законом спосіб не надавало згоди позичальнику на відчуження заставного майна, а відтак відчуження цього майна здійснено всупереч вимогам договору застави.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За правилом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналогічні положення містяться у статті 263 ЦПК України.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вивчивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року та у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 лютого 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 2920.08.00.2293, відповідно до умов якого банк на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання надав ОСОБА_5 кредит в сумі 189 975, 00 грн для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_4, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти і комісії за користування кредитними коштами
(пункти 1.1, 2.1, 2.2, 2.4 кредитного договору).
Кредитний договір забезпечений договором застави від 13 лютого 2014 року, за яким ОСОБА_5 в рахунок забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 лютого 2014 року № 2920.08.00.2293 передав у заставу автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип - Седан - В Легковий, об'єм двигуна - 1 797, 00 куб. см, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6, видане Центр ДАІ 2308 12 лютого 2014 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору застави заставна вартість предмета застави визначена сторонами у сумі 178 800, 00 грн.
Згідно з підпунктом 4.1.1 договору застави заставодавець зобов'язаний вживати заходи, передбачені цим договором, або необхідні для збереження предмета застави, які виключають його пошкодження чи втрату (знищення, загибель), не припускати погіршення стану предмета застави та зменшення його вартості понад норми звичайної амортизації (зносу).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» за кредитним договором від 13 лютого 2014 року № 2920.08.00.2293 стягнуто заборгованість в сумі 205 789, 54 грн. Заочне рішення набрало законної сили.