Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 686/16440/16-ц
провадження № 61-28116св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради, Хмельницька міська рада, Хмельницький міський голова Симчишин Олександр Сергійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року у складі судді Мороз В. О. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Управління освіти Хмельницької міської ради про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заробітної плати час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що наказом начальника Управління освіти Хмельницької міської ради від 11 липня 2016 року № 658-к її звільнено з посади директора спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 м. Хмельницького за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку контракту. Проте, вона вважає, що такі дії, як укладання контракту між нею та Управлінням освіти Хмельницької міської ради, а також її звільнення із займаної посади є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та порушують її трудові права. Зокрема, укладення саме контракту для займаної нею посади не передбачено законом; звільнення є наслідком упередженого ставлення зі сторони керівництва, адже цьому передували факти незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення, після яких її в судовому порядку поновлено на посаді. Позивач вказує, що розпорядження Хмельницького міського голови від 03 грудня 1998 року за № 584-р «Про укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій» суперечить висновкам Конституційного Суду України, а тому є незаконним та неконституційним, крім того, після її звільнення їй не було запропоновано жодної посади в системі освіти міста, в той час як вона самостійно утримує неповнолітню доньку.
Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати розпорядження Хмельницького міського голови від 03 грудня 1998 року за № 584-р «Про укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій» незаконним та неконституційним, а також скасувати його; визнати укладання контракту з нею, як керівником навчально-виховного закладу комунальної власності незаконним; скасувати, як незаконний наказ про призначення її на посаду директора спеціалізованої загальноосвітньої школи № 8 м. Хмельницького в частині укладання контракту між нею та управлінням освіти; поновити її на посаді директора спеціалізованої загальноосвітньої школи № 8 м. Хмельницького та стягнути з Управління освіти Хмельницької міської ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року та від 18 січня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Хмельницьку міську раду та Хмельницького міського голову СимчишинаО.С.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване позивачем розпорядження від 03 грудня 1998 року № 584-р «Про укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій» прийняте Хмельницьким міським головою в межах його повноважень, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності», крім того воно не порушує прав позивача. Статтею 54 Закону України «Про освіту» передбачено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом, при цьому однієї із підстав припинення трудового договору є закінчення його строку. Сторони добровільно погодили умови контракту, в тому числі і строк його дії та умови припинення, а тому відсутні підстави для визнання укладення контракту з позивачем незаконним, скасування наказу про її призначення в частині укладення контракту, а також поновлення на посаді директора спеціалізованої школи № 8 м. Хмельницького. При цьому, враховуючи, що відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, суд дійшов висновку також і про відмову у задоволені позовної вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі.
УхвалоюАпеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що прийняття на роботу працівників шляхом укладення з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами. Власник або уповноважений ним орган може вимагати вiд працiвника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тiльки у тому разi, коли вiн належить до категорiї працiвникiв, якi згiдно iз законодавством працюють за контрактом. Оскільки чинним законодавством призначення на посаду керівника комунального навчального закладу врегульовано нормами Закону України «Про освіту», тому при призначенні ОСОБА_4 на посаду директора спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 м. Хмельницького на умовах контракту порушення трудових прав позивача не було.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 зазначив, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватися нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами. Приймаючи, що оспорюване позивачем розпорядження Хмельницького міського голови прийняте в грудні 1998 року, тобто після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, то останнє суперечить його висновкам і з цих підстав є незаконним та неконституційним, а тому підлягає скасуванню. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди не дослідили доводи позовної заяви щодо неконституційності розпорядження міського голови. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, на власний розсуд трактуючи норми статті 21 КЗпП України. Крім того, судами не надана оцінка факту, що контрактна форма трудового договору до керівників навчальних закладів не застосовується. Ухвалюючи оскаржувані рішення суди не зазначили, відповідно до якої норми діючого законодавства України допускається укладення контрактів з керівниками навчальних закладів комунальної форми власності, допустивши в своїх рішеннях лише посилання на нормативні акти, які не відносяться до спірних правовідносин. Законодавством України визначена сфера обов'язкового застосування контракту лише для керівників навчальних закладів, що є у загальнодержавній власності, а вона на підставі контракту прийнята на посаду директора Хмельницької загальноосвітньої шкоди № 8, яка відноситься до навчальних закладів, що є комунальною власністю.
У жовтні 2017 року представник Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до статті 21 КЗпП України сфера застосування контракту визначається законами України, а тому враховуючи, що Законом України «Про освіту» передбачено прийняття на роботу педагогічних та науково-педагогічних працівників шляхом укладення трудового контракту, то укладений із ОСОБА_4 контракт відповідає вимогам чинного законодавства України.
У жовтні 2017 року представник Хмельницького міського голови Симчишина О. С.- ОСОБА_8 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження міського голови від 05 грудня 1998 року № 584-р прийняте на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, згідно із якою з керівниками підприємств раніше обраними чи призначеними на посаду укладається, чи переукладається контракт, у разі відмови керівника підприємства укласти контракт, трудовий договір з ним припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересні 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які под