Постанова
Іменем України
06 лютого 2019 року
місто Київ
справа № 754/12338/15-ц
провадження № 61-9343св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи: Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва
від 09 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивачів
У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_8, треті особи: Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - Деснянський РВ ДМС), ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання відповідачів такими , що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1.
Позовні вимог обґрунтовувалися тим, що відповідачі не проживають у згаданій квартирі понад встановлений законом шестимісячний строк без поважних причин. Квартира не приватизована, складається з чотирьох кімнат, жилою площею 55, 14 кв. м, відповідно до ордера від 28 вересня 1983 року, отриманого на ім'я ОСОБА_3 на склад сім'ї чотири особи: вона, дочки - ОСОБА_14 та ОСОБА_10, сини - ОСОБА_9 та ОСОБА_4.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідач ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала, висловила свої заперечення в апеляційній скарзі, оскільки участі у справі під час розгляду судом першої інстанції не брала.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову не заперечував.
Інші відповідачі участі у справі не брали, свої позицій стосовно позову не висловлювали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у складі судді Мальченко О. В. позов задоволено. Судом визнано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що під час розгляду справи встановлено, що відповідачі не проживають у зазначеній квартирі понад встановлений законом шестимісячний строк без поважних причин, а тому підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_8 такою, що втратила право користування жилим приміщенням скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволені позову про визнання ОСОБА_8 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що причини тимчасової відсутності (але не більше 6 місяців) ОСОБА_8 в спірній квартирі є поважними, а тому відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою. Оцінюючи поданий позивачем акт від 27 березня 2015 року, складений комісією майстрів ЖЕК-305, та пояснення свідків (сусідів) ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про непроживання ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив з того, що як членам комісії ЖЕКу, так і сусідам не могло бути відомо про тимчасове перебування ОСОБА_8 за кордоном, а з урахуванням неприязних стосунків, які склалися між сторонами, комісія могла провести обстеження під час тимчасової відсутності ОСОБА_8, врахувавши лише пояснення зацікавлених осіб.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв'язку у листопаді 2016 року, ОСОБА_3 просила скасувати рішення апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_8, залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник стверджує, що апеляційний суд у своєму рішенні безпідставно зазначає, що рішення суду першої інстанції є заочним, оскільки рішення ухвалено у загальному порядку. На переконання заявника, апеляційний суд проігнорував пояснення відповідача ОСОБА_4 та третіх осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_6, які зазначили, що ОСОБА_8 не проживає у квартирі і взагалі не перебувала в Україні понад три роки без поважних причин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 12 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції
Квартира АДРЕСА_1 отримана у користування ОСОБА_3 на підставі ордера від 28 вересня 1983 року № 28711 на сім'ю з п'яти осіб: ОСОБА_3 (позивач), ОСОБА_8 (дочка) , ОСОБА_10 (дочка), ОСОБА_4 (син) та ОСОБА_9 (син). Квартира складається з чотирьох кімнат, жилою площею 55, 10 кв. м.
З довідки форми №3, виданої ЖЕК-305, встановлено, що квартира не приватизована і в квартирі зареєстровані сторони та треті особи, разом 13 осіб. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, зар