1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2019 року

Київ

справа №815/592/17

адміністративне провадження №К/9901/37907/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Танцюра К.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 (судді Золотніков О.С., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

у справі № 815/592/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕНЕТ»

до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТЕНЕТ» (далі - позивач, ТОВ «Тенет») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2017 № 0000701409.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.12.2016 по 22.12.2016 на підставі направлень від 08.12.2016 № 3033/14-09 та № 3034/14-09 та наказу від 07.12.2016 № 2083 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП «Тенет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період січень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лаки Трейд» та ТОВ «Акку-Енерго», за результатами якої складено акт від 29.12.2016 № 410/15-32-1409/22485498 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 332 725 грн. за січень 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18.01.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000701409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 499 088 грн., в тому числі 332 725 грн. - за основним платежем та 166 363 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 29.12.2016 № 410/15-32-1409/22485498 підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лаки Трейд», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у акті наданих послуг №293732 від 31.01.2015 відсутні дані щодо обсягів інформації (кількість Гігабайт), які визначають вартість послуг за відповідний період, а саме: обсяги прийнятої/переданої замовником інформації (кілобайт/мегабайт/гігабайт) та відсотковий показник завантаження каналу передачі даних; походження та/або призначення прийнятої/переданої замовником інформації (український або міжнародний трафік); тривалість зв'язку замовника із мережею Інтернет. Тобто, відсутні дані щодо обліку отриманих послуг доступу до Інтернету, як обумовлено Договором №12-12 від 01.06.2014 р. У зв'язку з викладеним, акт наданих послуг та податкові накладні не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, а у ТОВ НВП «ТЕНЕТ» відсутні підстави для формування в обліку показників з податкового кредиту.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною

................
Перейти до повного тексту