ПОСТАНОВА
Іменем України
07 березня 2019 року
Київ
справа №826/14154/16
адміністративне провадження №К/9901/68246/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Бояринцевої М.А. від 04 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Федотова І.В., Коротких А.Ю. від 20 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», відповідач), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський», третя особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання нікчемними транзакцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року на поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які обліковуються на поточних рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» не включено ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього. При цьому, позивачем акцентовано увагу на тому, що оскаржуваний переказ грошових коштів здійснено між позивачем та ТОВ «ІРЦ», а не на користь банку чи між банком на користь іншої особи, а тому Уповноважена особа Фонду не мала повноважень для визнання оскаржуваного переказу нікчемним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо перерахування коштів з відкритого в банку розрахункового рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача, відкритий в цьому банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 17 грудня 2018 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гімон М.М., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/14154/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», укладено договір № 980-005-000142691, за умовами якого ОСОБА_2 передає у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 30 000 грн на строк з 27 жовтня 2015 року по 26 квітня 2016 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути ці кошти позивачу та виплатити проценти.
27 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр», укладено договір № 980-005-000142741, за умовами якого ОСОБА_2 передає у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 10 000 грн на строк з 27 жовтня 2015 року по 26 квітня 2016 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути ці кошти позивачу та виплатити проценти.
10 листопада 2015 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору № 980-005-000142741 від 27 жовтня 2015 року, згідно якої збільшено суму позики до 20 000 грн.
Грошові кошти у розмірі 20000 грн внесені позивачем на рахунок № НОМЕР_2, згідно квитанцій № 4233114 від 27 жовтня 2015 року та № 1612591 від 10 листопада 2015 року.
По закінченню строку користування коштами, передбаченого договорами № 980-005-000142691 та № 980-005-000142741 від 27 жовтня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» повернуло кошти в розмірі 50000 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2.
26 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-005-000228362, за умовами якого ОСОБА_2 передає у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти в розмірі 50 000 грн на строк не більше 42 днів, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути ці кошти позивачу та виплатити проценти.
19 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» перерахувало на рахунок позивача № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 50 000 грн., призначення платежу: «Повернення коштів згідно договору № 980-005-000228362 від 26 квітня 2016 року» та на рахунок позивача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 736,22 грн, призначення платежу: «Оплата процентів по договору № 980-005-000228362 від 26 квітня 2016 року».
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13 червня 2016 року № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
На підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПAT «Банк Михайлівський» від 24 травня 2016 року № 27/1 проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності.
За результатами перевірки виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з актом перевірки № 2 від 01 червня 2016 року Комісією встановлено, що банком 19 травня 2016 року виконано платіжні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн, проте фінансових можливостей товариства, зокрема залишку коштів, було недостатньо для проведення зазначених правочинів.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено висновки Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, зокрема, щодо транзакцій, здійснених на рахунок позивача, Комісією встановлено, що ці транзакції мають ознаки нікчемності, передбачені пунктом 7 частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року № 295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» на банківських рахунках ОСОБА_2 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський», знаходились грошові кошти на загальну суму 50 736,22 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ «ІРЦ» відповідно до виписки по особовим рахункам 19 травня 2016 року
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банк