ПОСТАНОВА
Іменем України
07 березня 2019 року
Київ
справа №818/3838/15
адміністративне провадження №К/9901/25075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 (суддя Гелета С.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (судді Макаренко Я.М., Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.)
у справі № 818/3838/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Зодіак»
до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Зодіак» (далі - позивач, ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Зодіак») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43 234,00 грн; №0000532201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 072,00 грн; № 0000542201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306,00 грн та № 0000552201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4378,00 грн. та 1094,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.06.2015 по 27.07.2015 та з 28.07.2015 по 10.08.2015, на підставі направлень від 30.06.2015 №000087 та № 000083, від 06.07.2015 № 000087, від 01.07.2015 № 000086, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Зодіак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 17.08.2015 № 361/18-17-22-0005/21124657 та встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на прибуток підприємства на загальну суму 34 587,00 грн.; пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 34457,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4378,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 306,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення 04.09.2015 № 0000522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 43 234 грн, в тому числі 34 587 грн - за основним платежем та 8647 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 072 грн, в тому числі 34 457 грн - за основним платежем та 8615 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000542201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 306 грн, № 0000552201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 378 грн та 1094 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як вбачається з акту перевірки від 17.08.2015 № 361/18-17-22-0005/21124657 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про те, що продаж позивачем продукції контрагентам ФОП ОСОБА_2, КП «ШКЗ «Імпульс», TOB «Харків Хімпром», TOВ «Українські макарони», TOB «Друкарський Дім «Папірус», TOB «НВП «Поліпак», TOB «Торгові Компанія «БУМПАК», TOB «ТЕРА-ПАК» здійснювався за цінами нижчими за її собівартість. Крім того, у позивача відсутні підтверджуючі первинні документи по операціям з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Стек-Комп'ютер», що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції та підтримує колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. статті 198 Податкового кодексу України).
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в