ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2019 року
Київ
справа №818/3726/14
касаційне провадження №К/9901/5384/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 (головуючий суддя - Діска А.Б.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2016 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі №818/3726/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0047171703/001408/18-19-06/574799 від 21.10.2014.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що контролюючим органом невірно розраховано суму пені, позаяк до періоду за який нараховано пеню включено день фактичної сплати недоїмки.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 17.07.2014 позивачем засобами електронного зв'язку було подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів №1409124876 від 14.07.2014. Позивачем самостійно узгоджено розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2014 року в сумі 12111276 грн. Станом на 21.07.2014 в інтегрованій картці позивача по єдиному соціальному внеску обліковувалась переплата в сумі 4436215,50 грн., у зв'язку з чим розмір самостійно визначеного позивачем грошового зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 12111276 грн. за рахунок переплати було зменшено і станом на 21.07.2014 розмір несплаченого грошового зобов'язання по єдиному соціальному внеску складав 7675060,50 грн., що підтверджується даними з особового рахунку платника. Останній день сплати єдиного внеску у сумі 7675060,50 грн. припав на 21.07.2014. Недоїмка по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 7675060,50 грн. сплачена позивачем у період з 22.07.2014 по 15.08.2014 включено. У зв'язку із несвоєчасною сплатою (21.07.2014 включно) позивачем недоїмки у сумі 7675060,50 грн. контролюючим органом прийнято рішення №0047171703/001408/18-19-06/574799 від 21.10.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 767506,05 грн. (10% від суми недоїмки) та нараховано пеню за період з 22.07.2014 по 15.08.2014 у розмірі 182 903,22 грн. (0,1% на суму недоїмки).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що розрахунок пені контролюючим органом проведено у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 7.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанції безпідставно не враховано, що день фактичної сплати недоїмки не включається до періоду нарахування пені, а отже контролюючим органом невірно здійснено розрахунок пені, що як наслідок тягне за собою скасування рішення у повному обсязі.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до вимог частини вось