ПОСТАНОВА
Іменем України
07 березня 2019 року
Київ
справа №753/9157/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача №15 від 21.04.2015 про примусове повернення громадянки Ісламської республіки Іран-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України та зобов'язання покинути територію України до 30.04.2015.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 рішення судів попередніх інстанцій скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2016, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 позов залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України.
Позивач оскаржила в касаційному порядку вказані судові рішення з мотивів неправильного застосування судом норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - п.4 ч.1 ст.155 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017). Позивач вказує про неврахування судами поважності причин пропуску судових засідань у справі з огляду на порушення права позивача на правову допомогу.
Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи до судових засідань не з'являвся, докази поважності причин неявки не надавав і тим самим допустив зловживання своїми процесуальними правами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.
Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо, за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем подавались клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 03.06.2016, 01.07.2016 т