ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа №825/3698/13-а
касаційне провадження №К/9901/2797/18
№К/9901/2794/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» та Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Беспалов О.О.) у справі № 825/3698/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» звернулось до адміністративного суду з позовом до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 № 0000362200, від 19.04.2013 № 0000372200, від 19.04.2013 № 0000381700.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2013 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.12.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 скасував у частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 № 0000372200 та від 19.04.2013 № 0000362200. Прийняв у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» та Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області оскаржили його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та залишити без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2013.
В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 56, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, зазначає, що включення ним отриманої попередньої оплати за власновирощену сільськогосподарську продукції до скороченої податкової декларації за першою із подій повністю узгоджується з вимогами статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у частині відмови в задоволенні апеляційної скарги контролюючого органу та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170, підпункту 228.5.1 пункту 228.5 статті 228, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
При цьому наголошує, що позивач у 2012 році при виплаті орендної плати громадянам безпідставно не застосував коефіцієнт індексації на рівні 1,756 згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011 № 1185, яка набрала чинності 01.01.2012, що призвело до заниження ним як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 21681,50 грн.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 01.04.2013 № 84/22/30005372.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на безпідставне незастосування при виплаті орендної плати громадянам розміру орендної плати на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації в розмірі 1,756 згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011 № 1185, яка набрала чинності 01.01.2012, що призвело до заниження ним як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 21681,50 грн.
Крім того, виявлено недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» правил пункту 200.4 статті 200, пунктів 209.2, 209.11 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок безпідставного включення до скороченої податкової декларації отриманої попередньої оплати за власновирощену сільськогосподарську продукцію за договором від 25.07.2011 № 1-25/07, поставка якої здійснена не була у зв'язку із розірванням вказаного договору шляхом укладення додаткової угоди від 15.02.2012.
На підставі зазначеного акта перевірки Менською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.04.2013 № 0000381700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21681,50 грн. за основним платежем та 5420,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 19.04.2013 № 0000372200, згідно з яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 222315,00 грн.; від 19.04.2013 № 0000362200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215365,00 грн. за основним платежем та 53841,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
При наданні оцінки правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0000381700, судами з'ясовано, що в 2012 році позивачем виплачено орендну плату двісті шістьом громадянам на загальну суму 21443,00 грн., що підтверджується платіжною відомістю № 1 та виписками по рахунку.
У свою чергу, орган доходів і зборів, обґрунтовуючи правомірність прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІАС Лтд» при здійсненні виплати орендної плати не застосовано розмір орендної плати на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації в розмірі 1,756 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», яка набрала чинність з 01.01.2012, що призвело до заниження податку на доходів фізичних осіб, який нараховувався позивачем як податковим агентом.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому вказано, що далі у розділі XIII слова «орендна плати за земельні ділянки державної і комунальної власності» визначаються як «орендна плата».
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За правилами пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Статтею 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
За правилами ж статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однією з яких є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Аналогічне правило закріплене й у статті 30 цього Закону, згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить на користь висновку про те, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що є базою оподаткування плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання із земельного податку та орендної плати за земельні д