ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №336/8856/15-а (2-а/336/16/2016)
адміністративне провадження №К/9901/21868/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Богданенка І.Ю., Уханенка С.А., Сколишева О.О. від 06 квітня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, у якому просила:
- визнати протиправними (незаконними) дії щодо незастосування при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012 - 2014 роки;
- зобов'язати врахувати при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2012 - 2014 роки, з 6 листопада 2015 року;
Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку за Законом України «Про пенсійне забезпечення» вперше із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась у листопаді 2015 року, а тому відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2012-2014 роки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із неправомірності застосування відповідачем до спірних правовідносин норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, оскільки позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком вперше, а тому, відповідач при обчисленні пенсії повинен був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як передбачено статтею 40 Закону № 1058-IV.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено, постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у цій справі переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, оскільки позивачеві вже було призначено пенсію за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі із застосуванням нового показника середньої зарплати, що передує року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2016 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 22 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/8856/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 22 лютого 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі № 336/8856/15.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з травня 1996 року отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах згідно Списку № 1 шкідливих умов праці на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
06 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із розпорядження від 09 листопада 2015 року № 167690 вбачається, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні в сумі 1197,91 грн. за 2007 рік.
Окрім того, управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя листом від 10 листопада 2015 року № 218/В-1 надано відповідь, в якій зазначено, що оскільки позивачу вже призначено пенсію за віком довічно, та з 01 січня 2004 року переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то переведення на один і той же вид пенсії чинним законодавством не передбачено.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначений вид пенсії йому призначається вперше.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №