ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №813/4924/13-а
адміністративне провадження №К/9901/5173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» до Інспекції з питань захисту споживачів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою Приватного підприємства «Окко-Нафтопродукт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гавдика З.В. від 23 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В., Шавеля Р.М. від 25 лютого 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2013 року Приватне підприємство «Окко-Нафтопродукт» (далі - ПП «Окко-Нафтопродукт», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 38 від 04 березня 2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведеної 14 вересня 2012 року відповідачем перевірки АЗС мережі «Окко», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 15 та експлуатується позивачем, проведено відбір проб нафтопродукту - бензину автомобільного та етильованого марки А-95 «Premium» та палива дизельного марки С виду ІІ, про що складено акт відбору зразків № 000106 від 14 вересня 2012 року. На думку позивача, інспекторами в акті перевірки завищено розмір партії нафтопродуктів, з яких відбиралися проби - розмір партії бензину автомобільного неетильованого марки А-95 було вказано як 15930 літрів, хоча фактичний максимальний об'єм резервуару згідно свідоцтва на повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 20 грудня 2011 року становить 14800 літрів; паливо ТБД в кількості 15100 літрів. У зв'язку з чим у спірній постанові розрахунок штрафних санкцій проведений з невірно вказаної кількості нафтопродуктів.
Також позивач зазначає, що у порушення пункту 4.2.6. Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України у день відбору проб відпуску з паливо-роздавальної колонки палива «бензин автомобільний неетильований марки А-95» та «палива дизельного ТБД» у кількості 3 літри, необхідних для оформлення проб, не проводився, не з'ясовано обставини і місце відбору проб.
Позивач вказує, що у журналі реєстрації перевірок АЗС вказано, що на перевірку 14 вересня 2012 року прибули працівники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак, 14 вересня 2012 року ОСОБА_3 не була присутньою на перевірці та при відборі проб, хоча нею підписаний акт відбору зразків. Крім цього, позивач стверджує, що у рамках прокурорської перевірки виявлено ряд порушень вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року у справі № 1715/20893/12, яка набула законної сили, встановлені обставини у справі, які підтверджують правомірність прийнятої спірної постанови.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПП «Окко-Нафтопродукт», не погоджуючись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 02 квітня 2015 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/4924/13, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 813/4924/13.
Разом із касаційною скаргою ПП «Окко-Нафтопродукт» подано клопотання про забезпечення участі у судовому засіданні під час розгляду справи у касаційному порядку та про зупинення дії оскаржуваних рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року у задоволенні цих клопотань відмовлено.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що з 14 вересня 2012 року по 17 вересня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Рівненській області, на підставі плану проведення перевірок на ІІІ квартал 2012 року, проведено планову перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт», АЗС з магазином у м. Рівне, вул. Курчатова, 15 на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами проведеної перевірки складено акт № 000101 від 17 вересня 2013 року.
Під час проведення перевірки встановлено порушення вимог законодавства, а саме:
- на АЗС надається неповна та недостовірна інформація про розміщення найближчих АЗС, що є порушенням пункту 7 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила № 1442);
- в реалізації виявлено нафтопродукти (продукцію: бензин автомобільний неетильований марки А-95 «Premium» (клас В) та паливо дизельне марки ТБД (ЕN 590)-50 з вмістом сірки 33,0 мг/кг) - без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію: назву товару, дані про основні властивості продукції, дані про ціни (тариф), умови та правила придбання, що є порушенням пунктів 1, 3, 6 частини першої, частини другої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», пунктів 9, 14, 29 Правил № 1442 та пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та торговельного обслуговування на ринку споживачів товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15 червня 2006 року (далі - Порядок № 833);
- на момент перевірки зразковий мірник на 50 літрів для пального знаходився в несправному (неробочому) стані, що є порушенням пункту 20 Правил № 1442;
- в реалізації виявлено нафтопродукти (бензин А-80) без документів, що засвідчують його якість та безпеку (без паспорта якості), що є порушенням пунктів 14, 27 Правил № 1442;
- на момент перевірки представлено супровідні документи на нафтопродукти - товарно-транспортні накладні, які оформлені з порушення вимог чинного законодавства - не зазначено ціну отримання нафтопродуктів, що є порушенням пункту 29 Правил № 1442.
14 вересня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Рівненській області прийнято рішення № 000106/1 про відбір зразків (проб) продукції та призначення експертизи (випробування), згідно якого проведено відбір зразків:
- бензину автомобільного неетильованого марки А-95 «Premium» (клас В), дата виробництва: 29 серпня 2012 року, виробник: АВ ORLEN LIETUVA, Литва (аналог бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро Виду І, класу В);
- палива дизельного ТБД (EN 590)-50 з вмістом сірки 33,0 мг/кг, виробник: ВАТ «Нафтан», м. Новополоцьк, Вітебська область, Республіка Білорусь (аналог палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С Виду ІІ).
Проведений відбір зразків оформлений актом № 000106 від 14 вересня 2012 року, який складено між головними спеціалістами Інспекції ОСОБА_2, ОСОБА_3 та менеджером АЗС ОСОБА_8
Згідно протоколу випробувань № 592 від 03 жовтня 2012 року Випробувального центру « 10 Хіммотологічний центр», зразок бензину автомобільного неетильованого марки А-95 «Premium» (клас В) за показником «Детонаційна стійкість: октанове число за моторним методом» не відповідає вимогам ДСТУ 4838:2007 «Бензин автомобільні підвищеної якості. Технічні умови».
04 березня 2013 року відповідачем прийнято постанову про накладення стягнень № 38, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (пункт 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»); за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (пункт 2 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів») застосовано до позивача штраф у розмірі 189134,46 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відбір проб було здійснено з грубим порушенням встановленого законом порядку, розрахунок штрафних санкцій здійснено неправильно, виходячи з невірно вказаної кількості нафтопродуктів.
Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про преюдиційний характер постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2013 року у справі № 1715/20893/12.
Від Інспекції з питань захисту прав споживачів надійшло заперечення на касаційну скаргу ПП «Окко-Нафтопродукт», у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди правильно встановили відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарської санкції, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Інспекції з питань захисту прав споживачів у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами № 1442, Порядком № 833.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.
Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.
Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.
На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.
Згідно з положеннями частини першої статті 15 цього ж Закону, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, назву товару, найменування або відтворення знаку для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.
Частиною другою статті 15 цього ж Закону встановлено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Згідно з положеннями пунктів 2 та 7 частини першої статті 23 цього ж Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:
- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 9 Правил № 1442 суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та дос