ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа №802/2066/16-а
адміністративне провадження №К/9901/45061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні справу
касаційною скаргою Управління Держпраці у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2017 (суддя Чернюк А.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (колегія у складі суддів Загороднюк А.Г., Драчук Т. О., Полотнянко Ю.П.)
у справі № 802/2066/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс"
до Управління Держпраці у Вінницькій області Державної служби України з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. В листопаді 2016 року ТОВ «Гренвіс» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області Державної служби України з питань праці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Вінницькій про накладення штрафу №02-12-51/81-368 від 08.11.2016 та № 02-12-51/819-369 від 08.11.2016.
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2017 позов задоволено повністю та вирішено питання про стягнення на користь ТОВ "Гренвіс" 53 526,75 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області Державної служби України з питань праці.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2017. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу № 02-12-51/819-369 від 08.11.2016. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Також вирішено стягнути на користь ТОВ "Гренвіс" судовий збір в сумі 53505,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області Державної служби України з питань праці.
4. 06.06.2017 Управління Держпраці у Вінницькій області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та на рішення суду другої інстанції в частині, якою позов задоволено. Просить їх скасувати, в позові відмовити повністю та призупинити дію судового рішення про стягнення з відповідача судового збору.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження. Справа по суті не розглядалась. В задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення відмовлено.
6. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 22.03.2018 справу передано на розгляд до Верховного Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У період з 18.10.2016 по 21.10.2016 Управління Держпраці у Вінницькій області було проведено позапланову перевірку ТОВ «Гренвіс», за результатами якої складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 02-12-51/819. Виявлено, зокрема, порушення:
- ст. 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата працівникам підприємства не виплачується два рази на місяць, через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до відомості на виплату грошей за серпень 2016 року заробітну плату працівники підприємства отримали один раз у місяць, 28 та 29 вересня;
- ст. 24 Кодексу законів про працю України - на момент перевірки ТОВ «Гренвіс» виявлено, що 84 працівники підприємства були допущені до роботи без укладання трудового договору, з яких з 23-ма працівниками були укладені трудові договори, проте з письмових пояснень працівників трудові відносини настали до дати укладання трудового договору. З 61-м працівником взагалі не були укладені трудові договори, хоча відповідно до наданих пояснень трудові відносини виникли в період з червня 2016 по жовтень 2016 року. В ході проведення перевірки адміністрацією підприємства було надано 23 трудові договори згідно з довідкою № 758 від 18.10.2016. Будь-яких інших договорів у момент проведення перевірки адміністрацією підприємства надано не було.
8. За результатами розгляду справи про накладення фінансових санкцій Управлінням Держпраці у Вінницькій області винесло постанови про накладення на ТОВ «Гренвіс» штрафу від 08.11.2016 № 02-12-51/819-369 у розмірі 3 567 000 грн. та № 02-12-51/819-368 про накладення штрафу у розмірі 1 450 грн.
9. Позивач з цими постановами не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. Позивач вважає, що порушив вимог ст. 24 КЗпП України. ТОВ «Гренвіс» укладав з фізичними особами цивільно-правові угоди, які не мають ознак трудового договору. Укладені цивільно-правові угоди не регулювали процес праці, що властиво трудовим договорам, а були укладені для досягнення результатів праці - отримання певних послуг. На осіб, які виконували зобов'язання за цивільно-правовими угодами, не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, винагорода нараховувалась на підставі актів виконаних робіт. Відтак доводи відповідача про те, що ТОВ «Гренвіс» здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними.
11. Також зазначав, що постановою від 08.11.2016 № 02-12-51/819-368 відповідач застосував до позивача штраф в розмірі 3 567 000 грн., але не зробив розрахунку цієї суми штрафу.
12. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що відносини щодо укладання та виконання договорів цивільно-правового характеру мають регулюватися правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, тобто нормами трудового законодавства. Робітники ТОВ «Гренвіс» працювали у визначеному підприємством режимі, на визначеному робочому місці, під керівництвом.
ІV. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Суд першої інстанції, скасовуючи постанову про накладення штрафу від 08.11.2016 № 02-12-51/819-369 у розмірі 3 567 000 грн., виходив з того, що цивільно-правові угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не містять ознак трудових договорів.
Оскільки наявність інших порушень на підставі яких винесено постанову від 08.11.2016 № 02-12-51/819-368 про накладення на штрафу у розмірі 1450 грн., відповідачем не доведено, суд першої інстанції дійшов висновку про її скасування.
14. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов підлягає лише частковому задоволенню. А саме постанова від 08.11.2016 № 02-12-51/819-368 про накладення на штрафу у розмірі 1450 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає, оскільки під час розгляду справи про накладення штрафу підприємство не заперечувало щодо виявлених перевіркою фактів виплати заробітної плати найманим працівникам один раз на місяць, незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку та несвоєчасного проведення остаточного розрахунку із звільненими працівниками в день їх звільнення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
15. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції та апеляційної інстанції в частині, в якій позов задоволено.
16. Порушення норм процесуального права відповідач вбачає в неправильному вирішенні судами обох інстанцій питання про стягнення судових витрат. Спір не є спором майнового характеру. З 01.01.2017 відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як територіальний орган Державної служби України з питань праці. Тому судові витрати на користь позивача мали б стягуватись з державного бюджету.
17. Порушення норм матеріального права, на думку відповідача, полягає в неправильному застосуванні положень ЦК України та КЗпП України. Надані позивачем цивільно-правові угоди не спростовують того, що залучені до роботи позивачем робітники працювали у визначеному підприємством режимі, було організовано процес виконання робіт, що доводить наявність трудових правовідносин. Відповідно до ст. 235 ЦК України позивачем було укладено цивільні правочини з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, тобто трудового.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив доводи та вимоги касаційної скарги, мотиви судових рішень та дійшов таких висновків.
19. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність постанов відповідача про накладення на позивача штрафу в розмірі 3 567 000 грн. та 1 450 грн. Як встановлено судами, підставою винесення постанови про накладення штрафу від 08.11.2016 № 02-12-51/819-369 у розмірі 3 567000 грн. став фактичний допуск позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, в той час як працівники виконують певні функції за конкретною посадою.
20. Отже, для правильного вирішення справи має значення правова кваліфікація правовідносин між ТОВ «Гренвіс» та фізичними особами, зокрема, їх належність до трудових.
21. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування зазначеної постанови, з огляду на таке.
22. Взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
23. Подібні правовідносини були предметом розгляду судом касаційної інстанції. У постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок:
«Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який пра