ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №814/1901/16
провадження №К/9901/22619/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1901/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування наказу та поновлення на посаді, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Біоносенка В. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Запорожана Д. В. суддів: Романішина В. Л., Шляхтицького О. І.
І. Суть спору
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області), в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 31 серпня 2016 року № 243 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області;
1.3. стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позову зазначає, що у період з 07 листопада 2015 року по 28 березня 2016 року обіймав посаду поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, маючи спеціальне звання старшого сержанта поліції.
2.1. На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 814/851/16 відповідачем видано наказ від 30 червня 2016 року № 142 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області від 28 березня 2016 року № 458 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність, та поновлено позивача на посаді.
2.2. Однак, 31 серпня 2016 року ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 243 о/с, яким позивача звільнено з органів поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.
2.3. Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена організаційно-штатними змінами в ГУНП в Миколаївській області відповідно до наказу від 31 травня 2016 року № 440дск.
2.4. Позивач стверджує, що, не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах поліції, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в органах поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.
2.5. Вважаючи звільнення з органів поліції незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. У період з 22 вересня 2008 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
4. Згідно з наказом ГУНП у Миколаївській області від 07 листопада 2015 року № 3 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого сержанта поліції в порядку переатестування на посаду поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
5. 28 березня 2016 року ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 58 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність.
6. На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 814/851/16 відповідачем видано наказ від 30 червня 2016 року № 142 о/с, яким скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області від 28 березня 2016 року № 58 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність, та поновлено позивача на посаді.
7. 01 липня 2016 року письмово попереджено позивача про його наступне звільнення зі служби в поліції, та як наслідок ГУНП в Миколаївській області видано наказ від 31 серпня 2016 року № 243 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області від 31 серпня 2016 року № 243 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
8.2. Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.
8.3. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2016 року по 17 листопада 2016 року у сумі 4964,82 гривень.
8.4. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за один місяць в сумі 3187,74 гривень.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не дотримано вимог частин п'ятої статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" та не враховано переважне право позивача на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, а також, що ГУНП в Миколаївській області не надано доказів про запропонування позивачу вакантних посад.
10. Таку позицію Миколаївського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
12. В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує на помилкове застосування судами попередніх інстанцій вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), незважаючи на те, що спеціальними нормами, тобто Законом України "Про Національну поліцію" передбачено правове врегулювання працевлаштування поліцейських при проведенні реорганізації та скорочення штатів. Крім того, вказує, що судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано пункт 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, оскільки під час стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні були провести розрахунки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
19. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV та Положенням про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50.
20. В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
20.1. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
20.2. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
20.3. Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
20.4. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
21. Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
22. Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50 (далі - Положення № 50) перевірка рівня службової підготовленості проводиться з метою оцінювання як окремого поліцейського, так і підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в цілому та здійснюється відповідно до: наказів організаційно-розпорядчого характеру Національної поліції України (для перевірки органу, (закладу, установи) поліції); наказів Міністерства внутрішніх справ України (для перевірки вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських).
23. Згідно з пунктом 2 Розділу ХІ Положення № 50 при здійсненні перевірки вивчається: якість та ефективність навчання в системі службової підготовки; обсяг вивченого на момент перевірки навчального матеріалу, передбаченого тематичним планом; рівень засвоєння поліцейськими навчального матеріалу та вміння застосовувати ці знання на практиці; готовність поліцейських до виконання службових завдань; стан та наявність навчально-матеріальної бази, її оснащення; роль керівника структурного (у тому числі територіального) підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в організації навчання.
24. Пунктом 5 Розділу ХІ Положення № 50 передбачено здійснення контролю за рівнем службової підготовленості поліцейських під час: призначення поліцейського на вищу посаду, інструктажу перед заступанням на службу, проведення навчального (контрольно-перевірочного) заняття, здачі заліків за підсумками проходження навчально-перевірочного збору, закріплення вогнепальної зброї; проведення комплексного інспектування, контрольної, цільової та підсумкової перевірок.
25. Форми перевірки рівня знань та умінь поліцейського містяться у пункті 6 Розділу ХІ Положення № 50 та полягають у письмовому виконанні завдань (тестування); практичному виконанні вправ, нормативів, ситуативних завдань; усному опитуванню (проводиться виключно в межах навчального заняття та під час інструктажу перед заступанням на службу поліцейського).
26. У пункті 11 Розділу ХІ Положення № 50 передбачені етапи проведення підсумкової перевірки:
26.1. перший - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими органу поліції (проводиться протягом 30 діб з моменту закінчення навчального року). До участі у першому етапі залучається не менше 70 відсотків від фактичної чисельності поліцейських підрозділу поліції;
26.2. другий - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими, які на першому етапі з різних причин заліки не складали, та перескладання їх тими, які отримали оцінку "незадовільно" з одного з видів службової підготовки (проводиться протягом 45 діб після завершення першого етапу, з обов'язковим урахуванням терміну, необхідного для самостійної підготовки).
26.3. Поліцейським, які за результатами першого етапу підсумкової перевірки отримали хоча б з одного з видів службової підготовки оцінку "незадовільно", надається право на перескладання заліку відповідно до встановлених строків.
26.4. Для самостійної підготовки до перескладання заліку поліцейському надається термін не менше 30 діб (обчислюється з дня отримання незадовільної оцінки зі службової підготовки).
26.5. Поліцейський, який за результатами двох етапів підсумкової перевірки отримав оцінку "незадовільно" з тактичної, загальнопрофільної, фізичної та/або вогневої підготовок, вважається таким, який потребує підвищення професійного рівня і підлягає обов'язковому (відповідно до графіка) направленню на навчально-перевірочні збори.
27.<