ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №826/16293/16
провадження №К/9901/21932/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:
1.1. поновити її на попередній роботі в Державній фіскальній службі;
1.2. стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи 21 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що її звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління планування та інформаційного забезпечення Департаменту податкового та митного аудиту, у зв`язку із зміною організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
2.1. Вважає, що у порівнянні з іншими ревізорами - інспекторами, які залишилися працювати у Департаменті аудиту ДФС, вона має переважне право займати відповідну посаду у Департаменті, оскільки має більш високу кваліфікацію та безперервний стаж роботи в органах податкової служби. Надані відповідачем пропозиції щодо вільних посад, переважно були тимчасово вакантними, оскільки, працівники, які обіймали ці посади, перебували у відпустках по догляду за дитиною та серед переліку запропонованих вакансій були й такі, які вже не були вакантними та на них або були переведені інші співробітники, або перебували у стані працевлаштування. Крім того, позивач вказує на те, що у переліку наданих відповідачем пропозицій значаться вакансії, які не відповідають її кваліфікації, не відносяться до посад державного службовця із значно меншим посадовим окладом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 02 квітня 2013 року №57-о «Про призначення працівників» ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок якості податкового та митного аудиту управління планування та інформаційного забезпечення Департаменту податкового та митного аудиту.
4. 20 травня 2016 року ОСОБА_1 отримала попередження про наступне вивільнення із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління планування та інформаційного забезпечення Департаменту податкового та митного аудиту Державної фіскальної служби України з 20 липня 2016 року згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку зі зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України. При цьому, разом з отриманим попередженням, робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачу не пропонувалася, у зв'язку з відсутністю вакантних посад.
5. 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 було запропоновано наступні наявні посади відповідно до штатного розпису Державної фіскальної служби України:
- головного державного інспектора відділу обліку об`єктів оподаткування управління реєстрації та обліку платників Департаменту обслуговування платників на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3, та відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_4;
- провідного інспектора відділу документообігу вхідної кореспонденції управління організації документування і роботи з документами Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;
- провідного інспектора відділу документообігу та архіву управління організації документування і роботи з документами Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;
- провідного інженера відділу організації будівництва управління організації будівництва, експлуатації та управління майном Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури;
- головного державного інспектора відділу управління майном та соціального забезпечення управління організації будівництва, експлуатації та управління майном Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_5;
- головного державного інспектора відділу організації роботи територіальних органів по супроводженню податкових спорів управління супроводження судових спорів Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_6;
- головного державного ревізора - інспектора відділу координації та аналізу Департаменту внутрішнього аудиту на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_7;
- головного державного інспектора відділу бюджетування підвідомчих установ і підприємств та фінансового супроводження в рамках міжнародного співробітництва управління бюджетування та методології Департаменту фінансування, бухгалтерського обліку та звітності.
6. Позивач від запропонованих посад відмовилась.
7. Наказом Державної фіскальної служби України від 20 вересня 2016 року №3196-о ОСОБА_1, звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління планування та інформаційного забезпечення Департаменту податкового та митного аудиту, у зв`язку із зміною організаційної структури та скорочення штатної чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
8. Підставою для видання наказу про звільнення позивача, була зміна організаційної структури та скорочення штатної чисельності Державної фіскальної служби України, відповідно наказу Державної фіскальної служби України від 02 листопада 2015 року №834 «Про затвердження Плану заходів із скорочення штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби» та наказу Державної фіскальної служби України від 30 грудня 2015 року №1022 «Про скорочення чисельності та введення в дію Структури апарату Державної фіскальної служби України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
9.1. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача у зв'язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України відбулося з дотриманням з боку відповідачів вимог діючого законодавства України, без порушення конституційного права позивача на працю.
10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року скасовано, адміністративний позов задоволено.
10.1. Суд апеляційної інстанції, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним та скасував Наказ Державної фіскальної служби України від 20 вересня 2016 року №3196-о про звільнення ОСОБА_1; поновив ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу планування та координації контрольно-перевірочної роботи управління планування та інформаційного забезпечення Департаменту податкового та митного аудиту Державної фіскальної служби України з 21.09.2016 року; стягнув з Державної фіскальної служби України на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 21.09.2016 року до 16.05.2017 року в сумі 47 404,44 грн., з відрахуванням відповідних податків та зборів.
11. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було запропоновано позивачу всі вакантні посади в Державній фіскальній службі України, внаслідок чого, було порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку вивільнення працівників.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити постанову суду першої інстанції в силі.
13. Касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку щодо задоволення позовних вимог та не взяв до уваги інформацію, надану відповідачем про дослідження кваліфікації та продуктивності праці позивача порівняно з іншими працівниками ДФС.
14. ОСОБА_1, подала заперечення на касаційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, рішення суду є законним, у зв'язку із чим, просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служб