ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №822/163/18
адміністративне провадження №К/9901/68019/18, К/9901/68020/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у складі судді Блонський В.К. від 23 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іваненко Т.В., Франовської К.С., Кузьменко Л.В. від 15 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про нарахування йому одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 № 707 (далі - Порядок № 707);
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівнику податкової міліції ОСОБА_2, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати Державну фіскальну служби України затвердити вказаний висновок;
- зобов'язати Державну фіскальну служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 173421,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначив, що нараховуючи одноразову грошову допомогу відповідачі повинні були застосувати положення Закону № 565-XII в редакції від 13 лютого 2015 року, чинного на момент встановлення інвалідності, та призначити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 від 13 серпня 2015 року, зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_2, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що після 12 березня 2015 року (набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону № 565-XII (далі - Закон № 208-VIII) відповідачі повинні були застосувати чинний на час встановлення інвалідності Закон № 565-XII у відповідній редакції та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна фіскальна служба України, Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулись з касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Коваленко Н.В. та Мороз Л.Л.
Ухвалами Верховного Суду від 20 грудня 2018 року та 21 грудня 2018 року відкрито касаційні провадження у справі № 822/163/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційні скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в податковій міліції ДПА у Хмельницькій області та наказом Державної податкової адміністрації в Хмельницькій області від 28 січня 2005 року № 33-о та наказу Державної податкової адміністрації України № 109-о від 28 січня 2005 року, був звільнений з органів податкової міліції за пунктом "Б" статті 64 (через хворобу).
Згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК серії АВ №0540923 від 01 липня 2015 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності до 01 червня 2018 року, внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
13 серпня 2015 року позивачем відповідно до статті 356 Податкового кодексу України, статті 23 Закону № 565-XII подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
18 травня 2016 року позивачу нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 70178,40 грн. відповідно до Порядку № 707.
Однак, вважаючи, що йому неправомірно нарахована одноразова грошова допомога в такому розмірі, позивач звернувся з листом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з проханням здійснити перерахунок вказаної допомоги відповідно до вимог статті 23 Закону України № 556-ХІІ в редакції закону на день встановлення інвалідності, відповідно до якої одноразова грошова допомога має виплачуватись в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи.
Листом від 04 січня 2018 року № 324/10/22-01-04-73 Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області відмовило позивачу у нарахуванні недоплаченої суми грошової допомоги. У листі зазначається, що відповідно до вимог Порядку № 707, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області було підготовлено та направлено до Державної фіскальної служби України висновок щодо проведення виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності, який був затверджений першим заступником Державної фіскальної служби України та згідно якого позивачу призначена допомога у сумі 70178,40 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційні скарги обґрунтовано тим, що відповідно до приписів статті 23 Закону № 565-XII одноразова грошова допомога виплачується у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Таким порядком є Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707. Абзацом другим підпункту 2 пункту 1 даного Порядку передбачено виплату такої допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися в період проходження служби і пов'язані із безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційні скарги відповідачів не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах мотиви скаржників є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені