ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №820/482/18
касаційне провадження №К/9901/54440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 (суддя - Зоркіна Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді Калитка О.М., Бондар В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Фірма Союз ЛТД» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У січні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 18.01.2018 № 318.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: наказ на перевірку був вручений директору Товариства лише 29.01.2018, тобто фактично після початку перевірки; оспорюваний наказ був прийнятий податковим органом у період дії мораторію на проведення перевірок, введеного в дію Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, позов задовольнив: скасував наказ про проведення позапланової виїзної перевірки від 18.01.2018 № 318.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що проведення контрольних заходів податковими органами у період з 01.01.2018 по 23.02.2018 підпадало під дію Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у редакції пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», тоді як Управлінням не надано доказів щодо наявності жодної передбачених зазначеним Законом підстав для проведення такої перевірки.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Управління керувалось положеннями Податкового кодексу України, який передбачає підстави та умови проведення позапланових перевірок, оскільки в силу положень статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції з 01.01.2018) до прийняття Урядом відповідної постанови не було чітко визначеної імперативної норми, якою мав керуватися контролюючий орган при плануванні та призначенні перевірок, у тому числі документальних позапланових виїзних та невиїзних; правовою підставою для призначення перевірки був підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки Товариство у установлений законодавством термін не надало відповіді на обов'язків запит контролюючого органу.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.02.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Управлінням видано наказ № 318 від 18.01.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо взаємовідносин з ТОВ «Мегаполис Юг» за червень 2017 року, з ТОВ «Ремоптторг» за червень 2017 року, з ТОВ «Гарантторг Трейд».
Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його прийняття є положення підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало невиконання Товариством вимог письмового запиту контролюючого органу від 27.10.2017 №22018/10/20-40-14-11-18, оскільки листом від 14.11.2017 за вих. № 19 Товариством фактично відмовлено у наданні запитуваних документів з підстав невідповідності запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Зазначені вище обставини не є спірними. Доводи касаційної скарги стосуються неправильного, на думку скаржника, застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Зокрема, статтею 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є необгрунтованим з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, відповідно до яких серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, його положення не можуть застосовуватись у межах спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документаль