ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/23070/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Демидова В.О.
від 27.04.2018
та на постанову Київського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко А.О.
від 29.08.2018
за позовом Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Національний банк України,
про стягнення 8 146 840,00 грн
за участю представників:
позивача: Колосовський Ю.О.
відповідача: Бауліна В.О., Лазовський О.В.
третьої особи: Омельчук В.М.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення сплаченої ним, як майновим поручителем за договором застави, суми кредитної заборгованості боржника в розмірі 8 146 840,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" на виконання умов укладеного з Національним банком України договору застави № 32 від 24.03.2015 частково погасив кредитну заборгованість Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 в сумі вартості предмету застави, визначеній в договорі застави, у зв'язку з чим до Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" перейшли права кредитора в частині виконаного зобов'язання в сумі 8 146 840,00 грн, які він просить стягнути з боржника за кредитним договором.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
24.10.2008 між Національним банком України (кредитор, третя особа) та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позичальник, відповідач), був укладений кредитний договір № 19 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію на суму 3 410 000 000,00 грн на строк до 23.10.2009 з оплатою 15% річних.
У подальшому між сторонами кредитного договору були укладені додаткові договори про внесення змін та доповнень до вказаного кредитного договору (додаткові договори №№ 1 - 34). Зокрема 21.02.2014 між сторонами кредитного договору був укладений додатковий договір № 18, яким внесено зміни до пункту 1.2. кредитного договору щодо строку користування кредитними коштами - з 24.10.2008 по 23.12.2016.
24.03.2015 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Національним банком України, як заставодержателем, та Приватним акціонерним товариством "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", як заставодавцем, був укладений договір застави № 32 (далі по тексту - договір застави), у пункті 1.1. якого сторони узгодили, що заставою забезпечується кожна та всі з вимог заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 19 від 24.10.2008 із майбутніми змінами та доповненнями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов'язання за ним, проценти за користування кредитом та продовжують строк користування кредитом, укладеного між заставодержателем та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк":
- по поверненню стабілізаційного кредиту, наданого для підтримки ліквідності, в сумі 3 400 000 000,00 грн зі строком повернення кредиту до 23.12.2016 відповідно до пункту 1.2. кредитного договору та графіку погашення заборгованості відповідно до пункту 2.4. кредитного договору;
- по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 21,5% річних за частиною, наданою до 21.02.2014, 29,25% процентів річних за частиною, наданою після 21.02.2014 (ставки є фіксованими до 10.06.2015) відповідно до пункту 1.2. кредитного договору;
- по сплаті всіх інших платежів, в тому числі неустойки (пені, штрафи), в порядку та на умовах, визначених кредитним договором та/або цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору застави заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави; витрат, пов'язаних з доставкою предмету застави до місця зберігання (при переході майна в заклад); витрат на утримання і збереження предмету застави; збитків, завданих порушенням умов цього договору; збитків, завданих порушенням зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з пунктом 1.3. договору застави в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодавець надає в заставу рухоме майно у вигляді залізничного рухомого складу згідно опису, що міститься у додатку № 1 до договору.
Згідно з додатком №1 до договору заставодавець передав заставодержателю у заставу:
- тепловоз ЧМЕ 2-236, заводський № 1944, інвентарний № 5024, модель 6С310ДР, маневровий, виробництва ЧКД Прага, Чехословаччина, 1963 р.в., ринковою вартістю 3 727 790,00 грн;
- тепловоз ЧМЕ 3, заводський № 371812014, інвентарний № 005029, модель К6С310ДР, маневровий, виробництва ЧКД Прага, Чехословаччина, 1981 р.в., ринковою вартістю 4 419 050,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4. договору застави загальна вартість предмету застави складає 8 146 840,00 грн, що не вище оціночної вартості.
Пунктом 2.1.8.1. договору застави визначено, що заставодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно з пунктом 2.1.10. договору застави у разі звернення стягнення на предмет застави за умовами цього договору заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета застави, а також на здійснення забезпечених заставою вимог.
У пункті 4.1. договору застави визначено термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зазначеним в пункті 1 цього договору, та усіма додатковими договорами до нього.
Національний банк України направив на адресу заставодавця - Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" вимогу № 41-0009/58320 від 21.08.2017 про усунення порушень за кредитним договором, в якій зазначив про невиконання позичальником кредитних зобов'язань та вимагав в тридцятиденний строк погасити кредитну заборгованість за боржника, яка на момент направлення вимоги становила 2 603 952 426,02 грн - сума прострочення за основним зобов'язанням та 56 143 005,20 грн - сума прострочення по сплаті відсотків.
З метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави, Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" 24.10.2017 на виконання умов 2.3.2. договору застави перерахувало на користь Національного банку України грошові кошти у розмірі 8 146 840,00 грн в якості погашення частини боргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 в сумі вартості предмету застави, визначеній в договорі застави.
13.11.2017 заставодавець - Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" повідомив позичальника (лист № 2057) про сплату ним на користь Національного банку України 8 146 840,00 грн в рахунок виконання частини зобов'язань боржника за кредитним договором № 19 від 24.10.2008, а також повідомив, що у зв'язку зі сплатою ним частини заборгованості по кредиту відбулась заміна кредитора в зобов'язанні за кредитним договором, у зв'язку з чим вимагав погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі сплаченої ним на користь Національного банку України зазначеної вище суми.
Однак, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" залишив вимогу Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" без виконання, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 8 146 840,00 грн, сплачених ним, як майновим поручителем, згідно з вимогами договору застави на виконання кредитних зобов'язань боржника.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018, позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" грошові кошти у розмірі 8 146 840,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 512 Цивільного кодексу, статті 26 Закону України "Про заставу" та умов договору застави до позивача, як майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, перейшли усі права кредитора за цим зобов'язанням в обсязі, який був ним забезпечений та виконаний. У зв'язку з цим позивач набув прав кредитора у зобов'язанні в межах вартості предмета застави та сплаченої ним суми, оскільки відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про заставу" заставодавець, як майновий поручитель, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язання в межах вартості предмета застави, визначеної в договорі застави. Встановивши те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем, як боржником своїх зобов'язань за кредитним договором перед позивачем, суди задовольнили позовні вимоги у повному обсязі.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/23070/17 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 20 та статті 26 Закону України "Про заставу та статей 2, 86, 101, 108, 109, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- помилково застосували до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню лише у разі повного виконання поручителем обов'язку боржника перед кредитором за основним зобов'язанням, а у спірних правовідносинах зобов'язання за кредитним договором були виконані майновим поручителем лише частково і заборгованість перед Національним банком України не погашена в повному обсязі, обов'язок боржника продовжує існувати та є невиконаним;
- в порушення частини 4 статті 236 та 302 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновків Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, які підлягали обов'язковому врахуванню;
- неправильно застосували положення частини 5 статті 20 Закону України "Про заставу", оскільки не врахували, що право вимоги виконання зобов'язань до боржника за кредитним договором переходить до заставодавця лише у разі погашення ним заборгованості у повному обсязі, а не в частині, у зв'язку з чим не врахували, що право вимоги стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором до позивача не перейшло;
- не застосували до спірних правовідносин норми, закріплені в статті 572 Цивільного кодексу України та в статтях 20, 26 Закону України "Про заставу", не врахували, що відповідальність заставодавця не обмежується визначеним в договорі розміром вартості переданого в заставу майна;
- в порушення частин 1 - 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України не надали оцінку всім зібраним у справі доказам та не мотивували відхилення висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 002/18 від 17.04.2018 та висновку експерта в галузі права від 05.04.2018, долучених відповідачем до матеріалів справи.
Також скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд в порушення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог, встановивши обставину припинення відносин за договором застави № 32 від 24.03.2015 внаслідок виконання його умов позивачем і погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі вартості предмету застави, в той час як припинення відносин за договором застави не було заявлено в якості позовної вимоги у цій справі.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 910/23070/17 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку обставинам справи та дійшли обґрунтованих висновків у справі. Посилання відповідача на те, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача щодо погашення виконаного зобов'язання, оскільки позивач не виконав всіх кредитних зобов'язань відповідача за кредитним договором не відповідає правовій природі застави як виду забезпечення виконання зобов'язання та вимогам Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України, які не покладають на позивача як заставодавця обов'язків виконання всіх зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі. За твердженням позивача, таке виконання не є передумовою настання передбачених законом правових наслідків у вигляді виникнення у позивача прав кредитора в частині виконаного зобов'язання. При цьому, як зазначає позивач, постанови Верховного Суду, на які відповідач послався в касаційній скарзі, не стосуються спірних правовідносин, оскільки стосуються правовідносин поруки, а не застави, а відповідач помилково ототожнює поруку із заставою.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди попередніх інстанцій за результатами розгляду спірних правовідносин, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 512 Цивільного кодексу, статті 26 Закону України "Про заставу" та умов договору застави до позивача, як до майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором, перейшли усі права кредитора за цим зобов'язанням в обсязі, який був ним забезпечений та виконаний, тобто в межах суми виконаного ним за боржника зобов'язання.
Однак, Касаційний господарський суд вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у спірних правовідносинах, що склались між сторонами у цій справі, зобов'язання відповідача - Публічного акціонерного товариства "Приватбанк", як боржника, з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та інших платежів, передбачених кредитним договором № 19 від 24.10.2008, були частково забезпечені позивачем - Приватним акціонерним товариством "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" заставою рухомого майна згідно з договором застави № 32 від 24.03.2015 в межах вартості предмета застави в розмірі 8 146 840,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1 та частини 1 статті 3 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (зас