ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/4692/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - Субора Н.С.,
відповідача - Кобелєв О.О.,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018
(головуючий суддя Ярош А.І., судді Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017
(головуючий суддя Никифорчук М.І., судді Цісельський О.В., Д'яченко Т.Г.)
у справі №916/4692/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець"
про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013 у розмірі 42 352 220,60 дол. США та 45 773 758, 97 грн пені,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Сбербанк", банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" (далі - ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", поручитель) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "ФК "Чорноморець", позичальник) про стягнення з поручителя заборгованості у розмірі 43 371 675,85 дол. США та 46 608 814,15 грн, що разом еквівалентно сумі 1 047 688 897,41 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем як поручителем своїх договірних зобов'язань за договором поруки від 26.04.2013 (далі - договір поруки) та позичальником своїх договірних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 (далі - кредитний договір).
1.3. Відповідно до останньої заяви про зменшення позовних вимог від 26.10.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та за договором поруки від 26.04.2013 у розмірі 42 352 220,60 дол. США, та 45 773 758,97 грн, з яких:
- загальна заборгованість за кредитною лінією - 36 773 937,32 дол. США;
- проценти за користування кредитною лінією - 5 578 283,28 дол. США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015;
- пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 15 802 012,75 грн;
- пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією 29 971 746,22 грн.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 15 липня 2011 року між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "ФК "Чорноморець" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО із змінами та доповненнями, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 41 586 388,00 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі - "LIBOR USD 6М" + 11,5% в доларах США, але не менше 12% річних, з останнім днем дії кредитної лінії 30 червня 2018 року.
2.2. 26.04.2013 укладено договір про внесення змін №6 до кредитного договору, яким викладено в новій редакції кредитний договір. Згідно з п. 1.1 договору в редакції змін №6 до кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору, та виконати інші умови цього договору.
2.3. Згідно з договором про внесення змін №11 від 31.03.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО, сторони змінили вказаний пункт, визначивши умови щодо невідновлюваної кредитної лінії.
2.4. Пунктом 1.2 кредитного договору сторонами було визначено ліміт кредитної лінії (графік погашення кредиту).
Згідно з п. 1.3 кредитного договору тип процентної ставки, яка застосовується в цьому договорі - змінювана процентна ставка.
Підпунктом 1.3.1 передбачено, що розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (далі - "Базова процентна ставка") і маржі банку та розраховується за відповідною формулою.
Згідно з п. 1.5 кредитного договору, кредит надається для фінансування витрат, пов'язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону "Чорноморець", за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20 та поповнення обігових коштів.
Розділом 2 кредитного договору сторони обумовили забезпечення виконання зобов'язань позичальника.
Пунктами 6.1-6.4 кредитного договору сторони встановили, що позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році для кредиту, наданого позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно).
Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.
При цьому під "періодом" сторони кредитного договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчуються в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються) (п. 6.3 кредитного договору).
Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п. 1.4 цього договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.
Згідно з п. 6.6 кредитного договору у випадку:
- збільшення облікової ставки Національного банку України, розмір процентної ставки за користування кредитом, що діє на дату настання такого випадку, починаючи з 20-го (двадцятого) календарного дня від дня настання такого випадку збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ;
- порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.5 цього договору та підпунктами 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 додатку №1 до цього договору, за кожен випадок такого порушення розмір Маржі (і як наслідок, розмір змінюваної процентної ставки), що діє на дату настання випадку такого порушення, починаючи з 20-го (двадцятого) календарного дня від дня настання такого випадку встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі, збільшеному на 2 (два) процентних пункти.
Згідно з приписами п. 8.1 в редакції договору про внесення змін №11 від 31.03.2014 позичальник зобов'язується здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в п. 1.2 цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.
Відповідно до п. 1.8 договору про внесення змін №12 від 30.04.2014 сторони погодили в п. 8.1 кредитного договору виключити слова "у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього договору" та після слів "зазначеного в п. 1.4 цього договору" доповнити словами та цифрами "відповідно до графіку, зазначеному у п. 1.2 цього договору".
Пунктом 8.3 сторони погодили, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором у разі:
невиконання чи неналежного виконання договору/ів (хоча б одного) позичальником або фізичною/ими (хоча б однією) чи юридичною/ими особами, яка/і надали поручительство, гарантію та/або заставу в забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором;
невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/ контр гарантій /акредитивів тощо), які укладені або будуть укладені протягом дії цього договору між позичальником та банком, а також по платіжним зобов'язанням перед банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов'язань, тощо, у сумі, що перевищу 5% (п'ять процентів) від балансової вартості активів позичальника згідно з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього договору), тощо.
2.5. Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав в повному обсязі, а саме видав в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти позичальнику у розмірі 45 968 758,67 доларів США.
2.6. Натомість відповідач повернув кредит лише частково на суму 9 194 821,35 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам, а також копією експертного висновку судово-економічної експертизи №3267/3268 від 07.09.2016, здійсненого в рамках судової справи №916/4693/15.
2.7. Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень, предметом розгляду справи №916/4693/15 є стягнення з ПрАТ "ФК "Чорноморець" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, яка склала 43 371 675,85 доларів США та 46 608 814,15 грн, з яких 36 773 937,32 доларів США загальної заборгованості за кредитною лінією; 6 597 738,53 доларів США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; 16 637 067,93 грн пені за прострочення сплати процентів з користування кредитною лінією, що нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015, та 29 971 746,22 грн пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, що нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.
У справі №916/4693/15 розглядаються вимоги ПАТ "Сбербанк" до боржника, які кореспондуються з вимогами до поручителя у даній справі.
2.8. Останнє погашення тіла кредиту було здійснено 29.01.2015, що свідчить про наявність порушення умов кредитного договору.
Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги наявність у банку підстав вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором (п. 8.3 кредитного договору), банк надіслав позичальнику повідомлення-вимогу №5828/5/28-2 від 23.06.2015.
Позичальник зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконав, внаслідок чого в позичальника виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів та процентів, нарахованих за користування кредитом.
2.9. Відповідно до п. 10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальником за кредитним договором, ПАТ "Сбербанк" має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 цього договору. Для розрахунку пені приймається 360 днів у році.
За умовами п. 10.3 кредитного договору вказано, що сплата пені та/або штрафів, передбачених пунктами 10.1-10.2 кредитного договору, не звільняє позичальника від виконання зобов'язань, за порушення яких вони передбачені, і так само не звільняє його від обов'язку понад суму пені та/або штрафів відшкодувати банку збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань по кредитному договору.
Пунктами п. 10.1 та 10.3 кредитного договору передбачено, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме визначено - від простроченої суми за кожний день прострочення, а моментом припинення нарахування пені визначено - виконання позичальником зобов'язання.
2.10. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено договір поруки від 26.04.2013 (далі - договір поруки), відповідно до якого ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" як поручитель зобов'язалося в повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед ПАТ "Сбербанк", що виникають з кредитного договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.
Згідно з п 2.1 договору поруки відповідач зобов'язується відповідати перед позивачем за зобов'язаннями, які були невиконані позичальником, та які передбачені кредитним договором (основне зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись:
- зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах ліміту кредитної лінії строком до 30 червня 2018 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 41 586 388 доларів США, в строк/и, зазначені в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором (основним договором) та цим договором - достроково;
- - зобов'язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по основному договору, та відсотків, що нараховуються на вказану частину кредиту;
- зобов'язання сплатити кредитору неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в п. 4.4 цього договору (зобов'язання із сплати неустойки).
Сторони погодили, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п. 1.3 та п. 6.6 кредитного договору та додатку №1 до кредитного договору, відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем.
Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю або дію поруки не буде припинено.
Згідно з п. 4.2 договору поруки, передбачена ст. 2 договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.
В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього договору, та їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов'язань поручителем як солідарним боржником.
Пунктом 4.3 договору поруки передбачено, що поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений в такому повідомленні, зобов'язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними в повідомленні.
Пунктом 4.4 договору поруки встановлено, що за несплату забезпечених цим договором зобов'язань боржника у строк, зазначений у п. 4.3 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.
У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання поручителем протягом строку, зазначеного в п. 4.3 договору поруки (п. 5.1.1 договору поруки).
Банк надіслав відповідачу (поручителю) повідомлення-вимогу №6588/5/28-2 від 14.07.2015 про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку з несплатою заборгованості за кредитним договором ані боржником, ані поручителем, банк звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з поручителя.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 29 листопада 2017 року рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013 у розмірі 42 352 220,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить 1 138 081 502,67 грн та 45 773 758,97 грн, з яких: - загальна заборгованість за кредитною лінією - 36 773 937,32 дол. США, з них прострочена заборгованість - 36 773 937,32 дол. США; - проценти за користування кредитною лінією - 5 578 283, 28 дол. США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 15 802 012,75 грн; - пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією 29 971 746,22 грн. Здійснено розподіл судового збору.
3.1.1. Рішення мотивовано тим, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти позичальнику, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, однак позичальник належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором, а саме в обумовлені строки не здійснив повернення банку кредиту, процентів у розмірах та термінах, як це передбачено умовами кредитного договору.
З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення та визнавши його правильним, відповідно до вимог ст.ст. 11, 509, 525-527, 530, 536, 549-551, 553-555, 610-612, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
3.2. 06 листопада 2018 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 змінено в частині стягнення пені та викладено резолютивну частину в такій редакції: "Позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013:
- загальної заборгованості за кредитною лінією - 36 773 937,32 дол. США,
- процентів за користування кредитною лінією 5 578 283,28 дол. США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; - загалом 42 352 220,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить = 1 138 081 502 (один мільярд сто тридцять вісім мільйонів вісімдесят одна тисяча п'ятсот дві) грн 67 коп., а також:
- пеню за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією та за прострочення сплати загальної заборгованості за Кредитною лінією у розмірі 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн.
Стягнути з "Чорноморська транспортна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" витрати по сплаті судового збору у сумі 182 700,00 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень".
3.2.1. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції в цілому погодився з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд зазначив про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за кредитним договором та суми нарахованих процентів за користування кредитною лінією.
3.2.2. Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обґрунтованість розрахунку пені, наданого банком.
Так, суд апеляційної інстанції з урахуванням укладеного між сторонами договору про внесення змін №14 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, висновку судово-економічної експертизи №3267/3268 від 07.09.2016, здійсненої Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮУ у справі №916/4693/15, який суд апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 75-78 ГПК України визнав як належний та допустимий доказ по справі, п. 10.1, п. 10.2 кредитного договору, ст. 212 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість стягнення пені за період з 03.02.2015 по 30.06.2015.
При цьому, апеляційною інстанцією враховано висновок Верховного Суду України, викладеного у постанові від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, згідно з яким максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що для цілей обрахунку пені у формі подвійної облікової ставки НБУ сума боргу, перерахована у національну валюту на певний момент, не може бути змінена протягом періоду прострочки.
Враховуючи викладене, розмір пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за розрахунком суду апеляційної інстанції становить 15 115 779,72 грн; пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією становить 24 779 767,93 грн.
3.2.3. При цьому, дослідивши усі обставини справи та оцінивши наведені відповідачем доводи, апеляційний суд відповідно до ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України дійшов висновку про можливість зменшення розміру належної до стягнення суми пені, враховуючи таке.
Стаття 233 ГК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У своєму рішенні від 10.11.2011 №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) Конституційний суд України зауважив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку під кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Ці висновки узгоджуються із вимогами ЦК України щодо дотримання принципів справедливості, добросовісності пропорційності, розумності при формулюванні умов договору.
Судова колегія зауважила, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, стягнення з відповідача пені у заявленій сумі, з врахуванням істотного збільшення подвійної облікової ставки НБУ (з 28% до 60%) та відповідного істотного збільшення розміру відповідальності боржника, явно перевищує звичайний рівень відповідальності суб'єктів підприємництва, що може мати наслідком на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
3.2.4. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2016, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 у справі №916/4693/15, стягнуто з ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на користь ПАТ "Сбербанк" 36 773 937,32 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить 951 613 775 грн, 5 578 283.28 доларів США процентів за користування кредитом з 15.07.2014 по 02.11.2015, що станом на день прийняття рішення становить 144 350 908,88 грн; пеню за прострочення сплати процентів та кредиту у розмірі 20 000 000,00 грн та 182 700,00 грн судового збору. В решті первісного позову відмовлено.
Отже, для запобігання виникнення ситуації, в якій поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в обсязі, більшому ніж сам боржник, що суперечить приписам ст. 554 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення відповідно до приписів ст. 233 ГК України, зменшити розмір пені до 20 000 000,00 грн.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 20 листопада 2018 року ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
4.2. ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Судами першої та апеляційної інстанцій у порушення ст.ст. 611, 615, ч. 2 ст. 1050 ЦК України стягнуто проценти за користування кредитною лінією за період, який охоплює проміжок часу з 09 липня 2015 року по 03 листопада 2015 року (з моменту припинення кредитного договору до моменту звернення з позовом до поручителя про стягнення) на суму 1 421 925,58 доларів США.
23.06.2015 ПАТ "Сбербанк" скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" зобов'язань за кредитом та, відповідно до п. 8.4 кредитного договору, надіслало на адресу боржника повідомлення-вимогу №5828/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості. В повідомленні-вимозі №5828/5/28-2 встановлено, що зобов'язання боржника по погашенню кредиту повинно бути здійснено в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення банком такого повідомлення-вимоги.
Таким чином, ПАТ "Сбербанк" скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" зобов'язань за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 8.3 кредитного договору.
Надіславши в адресу ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" повідомлення-вимогу №5828/5/28-2 від 23.06.2015 ПАТ "Сбербанк" змінив строк виконання боржником зобов'язання за кредитним договором та припинив подальше кредитування ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" за кредитним договором з 09 липня 2015 року.
Отже, ПАТ "Сбербанк" втратило можливість нарахування та одержання процентів, комісійних, неустойки за кредитним договором з 09 липня 2015 року.
Наведене, на думку скаржника, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27.01.2016 у справі №6-771цс15, та правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц, а також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.
4.2.2. Судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення щодо стягнення процентів за користування кредитом всупереч ч. 3 ст. 86 ГПК України не здійснено аналізу та не надано оцінки умовам кредитного договору щодо застосування та розрахунку певної процентної ставки.
Незважаючи на те, що ПАТ "Сбербанк" при заявленні позовних вимог використовує мінімальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 12 (дванадцять) процентів річних, ПАТ "Сбербанк" у будь-якому разі невірно розраховано розмір процентів, та недоведене правильність та обґрунтованість здійснених розрахунків.
4.2.3. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 343 ГК України щодо нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання, та невірно здійснено оцінку вимог ПАТ "Сбербанк" про стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом та "тіла" кредиту.
Скаржник вважає, що до зобов'язань виражених в іноземній валюті застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ неможливе та суперечить чинному законодавству України.
Відповідач зауважує, що як на законодавчому рівні, так і судова практика дійшла до однозначного висновку про неможливість застосування індексу інфляції до розрахунків вимог, що ґрунтуються на зобов'язанні, яке виражене у іноземній валюті, і, як наслідок, в цілому неможливість використання у подібних розрахунках облікової ставки НБУ, однією зі складових є саме рівень інфляції, який приймається за даними статистичних органів.
4.2.4. Південно-західний апеляційний господарський суд всупереч нормам ст.ст. 86, 210, 269 ГПК України не дослідив обставини, що мають обов'язкове значення для п