?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018
(головуючий суддя - Хрипун О.О., судді Скрипка І.М., Сулім В.В.)
у справі № 910/1531/18 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 442 426,24 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.Короткий зміст позовних вимог та виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод імені Посмітного" (далі - ТОВ "Племінний завод імені Посмітного") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (найменування якого на час розгляду справи у суді касаційної інстанції змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") про стягнення 442 426,24 грн безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.
1.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №4180 за Кредитним договором від 25.03.2014 № DNHSLKI05394, укладеним між ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" та ПАТ КБ "Приватбанк".
За вказаним виконавчим написом з позивача запропоновано стягнути заборгованість за кредитним договором - 971,66 грн, залишок заборгованості за відсотками - 47,62 грн, комісію - 419 862,85 грн, штраф (фіксована комісія) - 500 грн штраф (відсоток від суми заборгованості) - 21 004,11 грн та витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн. Всього за виконавчим написом нотаріуса з відповідача на користь позивача запропоновано стягнути 442 426,24 грн.
1.3. Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Дніпра від 07.06.2017 було відкрито виконавче провадження № 54077851 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2017 №4180, у якому позивачем перераховано на рахунок Центрального ВДВС м. Дніпра 483 758,33 грн з призначенням "стягн.зг.вик.нап.№4180 від 11.05.17Пр.нот-м ДМНО Бондар І.М., про стяг. з ТОВ "Плем.завод ім. Посмітного" на кор. ПАТ КБ "Приватбанк" зал. заборг. з урах. зал. вик. збору" що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2017 №В9/851_2, копія якого є у матеріалах справи.
1.4. 10 жовтня 2017 року постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Дніпра виконавче провадження ВП № 54077851 з примусового виконання виконавчого напису № 4180, виданого 11.05.2017, було закрите у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчого документа з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
1.5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у справі №904/8183/17, яке набрало законної сили, виконавчий напис від 11.05.2017 за реєстровим номером №4180, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною щодо стягнення з ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" заборгованості за кредитним договором №DNHLKI05394 від 25.03.2014 у розмірі 442 426,24 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк", визнано таким, що не підлягає виконанню.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.
2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 442 426,24 грн безпідставно набутих коштів та 6 681,39 грн судового збору.
2.1.1. Суд дійшов висновку, що після визнання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8183/17 виконавчого напису за реєстровим номером №4180, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною таким, що не підлягає виконанню, відпала підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442 426,24 грн.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
2.2.1. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що підставою набуття АТ КБ "Приватбанк" коштів ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" у сумі 442 426,24 грн є укладений між ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" з АТ КБ "Приватбанк" кредитний договір від 25.03.2014 № DNHSLKI05394, який встановлює заборгованість (чи її відсутність) та на якому був вчинений виконавчий напис нотаріуса, визнаний в подальшому в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Судом не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовився від кредитного договору або що такий договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
2.2.2. Таким чином, суд вважає, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому випадку договірний характер правовідносин виключає можливість застосування приписів ч.1 ст.1212 ЦК України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018.
3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.1212 ЦК України.
3.1.2. Скаржник наголошує, що підстава набуття відповідачем грошових коштів на виконання виконавчого напису нотаріуса відпала, оскільки його визнано таким, що не підлягає виконанню на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 у справі №904/8183/17, яке набрало законної сили.
Згідно з доводами скаржника, якщо припустити, що TOB «Племінний завод імені Посмітного» мав би заборгованість перед банком, то у позивача лише виникали б зобов'язання сплатити цей борг на підставі договору, але законно набути дане майно банк зміг би лише на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або самостійно списати з рахунку божника, якщо це передбачено договором.
Тобто оскільки підстава набуття банком грошових коштів відпала (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), суд першої інстанції правильно застосував норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України та стягнув з банку безпідставно набуті кошти
3.1.3. Крім того, скаржник наголошує, що у судовому рішенні у справі №904/8183/17 встановлено, що з приводу нарахування заборгованості існує спір, а подані банком документи не підтверджують заборгованість позивача перед банком. Цей факт і став підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що підлягає виконанню.
Натомість, постановою, що оскаржується, суд апеляційної інстанції без дослідження будь яких доказів, вийшовши за межі справи, фактично встановив заборгованість TOB «Племінний завод імені Посмітного» перед банком у розмірі 442 426,24 грн, чим порушив майнові права позивача, визначені у ст. 41 Конституції України.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.2.1. Позиція та аргументи відповідача ґрунтуються на висновках, здійснених апеляційним господарським судом у постанові, що переглядається.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному п