ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/547/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Підприємство) - Демченка А.Ш.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (далі - Товариство) - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу Товариства
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 (суддя Петренко І.В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018 (колегія суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Березкіна О.В., Кузнецов В.О.)
зі справи № 904/547/18
за позовом Підприємства
до Товариства
про визнання укладеними неврегульованих пунктів договору купівлі-продажу.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Підприємство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про визнання неврегульованих пунктів 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 6.1.3, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 9.1 договору купівлі-продажу теплової енергії від 23.11.2017 № 11298 (далі - Договір) укладеними в запропонованій позивачем редакції.
1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статті 181, 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 1, частини четвертої статті 19, статті 24 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV (далі - Закон № 2633) мотивована тим, що укладання договору про постачання теплової енергії є обов'язковим, а між сторонами не було досягнуто згоди щодо зазначених пунктів Договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2018, позов задоволено частково: визнано укладеними між Підприємством і Товариством пункти 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.5, 9.1 Договору в редакції, яка запропонована позивачем; у решті позовних вимог відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовано тим, що сторони не врегулювали розбіжності стосовно певних умов Договору; вимоги щодо обов'язковості укладання договору на постачання теплової енергії встановлені ГК України, Законом № 2633 і Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила користування тепловою енергією); запропонована позивачем редакція спірних пунктів 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.11, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.5, 9.1 Договору відповідає вимогам законодавства, що регулює правовідносини у сфері постачання теплової енергії.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Суди попередніх інстанцій неправильно здійснили тлумачення Закону, що регулює порядок надання житлово-комунальних послуг, та не застосували його положення.
4.1.2. Правовідносини, які сторони намагаються врегулювати спірним договором, є відносинами між виконавцем-виробником та споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому повинні ґрунтуватись виключно на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
4.1.3. Пунктів договору 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.15, 5.1.5, 7.1, 7.2, 7.4, 7.5, 9.1, які намагається врегулювати позивач, типовий договір не містить, а тому щодо цих пунктів у відповідача відсутній обов'язок укладати договір саме в такій редакції.
4.1.4. Апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права щодо представництва інтересів позивача, допустивши до участі в справі в суді апеляційної інстанції представника, який не є адвокатом.
4.2 Доводи Підприємства
Підприємство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Підприємство згідно із статутом створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам.
5.2. Листом від 29.11.2017 № 3245/13 позивач направив відповідачу два примірники проекту Договору.
5.3. Розглянувши пропозицію, Товариство направило Підприємству підписаний екземпляр Договору разом з протоколом розбіжностей від 19.12.2017 № 1К.
5.4. У подальшому позивач листом від 03.01.2018 № 05/13 направив відповідачу два примірники протоколу врегулювання розбіжностей до Договору.
5.5. Листом від 10.01.2018 № 43 Товариство направило Підприємству два примірники протоколу врегулювання розбіжностей до Договору. Водночас відповідач зазначив, що надає згоду на передачу до суду неврегульованих сторонами розбіжностей.
5.6. Отже, сторонами не досягнуто згоди щодо певних умов Договору, у зв'язку з чим Підприємство звернулося до суду з відповідним позовом.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. ГК України:
частини третя, четверта та сьома статті 179:
- укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування;
- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту;
- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;
стаття 187:
- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
стаття 275:
- відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
6.2. Цивільний кодекс України:
частини перша і третя статті 6:
- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам