ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/8543/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.
за участю представника ПАТ "Юнекс Банк " - адвоката Буртового М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018
та рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2018
у справі № 910/8543/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком"
до Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк "
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ"
про визнання договору недійсним, -
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком", Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ"
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ТОВ "Ексімагроком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Юнекс Банк" про визнання недійсним договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі №910/8543/17 залучено до участі у справі № 910/8543/17 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Чугуївський МЕЗ".
У серпні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) до ТОВ "Ексімагроком" та ПАТ "Юнекс Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Чугуївський МЕЗ" про визнання недійсним договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №910/8543/17 прийнято позовну заяву Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) до розгляду та залучено останню до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/8543/17 (суддя - Чебикіна С.О.) у задоволенні позовів ТОВ "Ексімагроком" та Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 директор ТОВ "Ексімагроком" діяв на підставі рішення загальних зборів товариства та мав усі належні повноваження для вчинення таких дій, а отже договір зі сторони позивача був підписаний уповноваженою особою без перевищення своїх повноважень.
Крім того, за висновком місцевого господарського суду, не зазначення в основному зобов'язанні (кредитному договорі) про те, що воно забезпечується порукою, не є підставою для визнання договору поруки недійсним та вказане не суперечить ч. 1 ст. 548 ЦК України та ч. 2 ст. 345 ГК України.
При цьому, суд також виходив з того, що ТОВ "Ексімагроком" та Компанією Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) не доведено тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а також порушення їх прав відповідачем.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 910/8543/17 колегія суддів: Мальченко А.О. - головуючий, Дикунська С.Я., Жук Г.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/8543/18 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Ексімагроком" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/8543/17 та ухвалити нове рішення, яким договір поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014, укладений між ПАТ "Юнекс Банк" та ТОВ "Ексімагроком" визнати недійсним з моменту його укладення.
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ТОВ "Ексімагроком" зазначає, що місцевим та апеляційним судами неправильно застосовано ч. 1 ст. 548 ЦК України та ч. 2 ст. 345 ГК України, враховуючи, що кредитним договором №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014 визначено лише один вид забезпечення - заставу, а тому в силу приписів вказаних норм інший вид забезпечення основного зобов'язання у спірних правовідносинах не допускається.
Крім того, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що як суд першої, так і апеляційної інстанцій необґрунтовано та безпідставно відмовили у задоволенні поданого клопотання ТОВ "Ексімагроком" про витребування доказів, які б могли підтвердити збільшення обсягу відповідальності позивача, що є підставою для визнання поруки припиненою. При цьому, ТОВ "Ексімагроком" послалося на ч. 1 ст. 559 ЦК України, якою визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2019 у справі № 910/8543/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Білоус В.В., Погребняк В.Я.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/8543/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ексімагроком" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2018 у справі №910/8543/17; розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "Ексімагроком" призначено на 27.02.2019 на 10 год. 15 хв.
ПАТ "Юнекс Банк" заперечує проти касаційної скарги ТОВ "Ексімагроком" та у відзиві на касаційну скаргу просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 у справі №910/8543/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття оскаржуваних рішень порушень процесуального права чи неправильного застосування матеріального права не допущено.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ "Юнекс Банк", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.12.2014 між ПАТ "Юнекс Банк" (у тексті договору - банк) та ТОВ "Чугуївський МЕЗ" (у тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір №0.213.1114.ЮО_К (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.
Пунктом 4.1 Кредитного договору визначено, що виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується заставою товарів на складі по договору купівлі-продажу соняшника товарного, який буде придбано за кредитні кошти та/або заставою готової продукції - товарів в обороті.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Чугуївський МЕЗ" за вказаним Кредитним договором, 03.12.2014 між ПАТ "Юнекс Банк" (у тексті договору - банк) та ТОВ "Ексімагроком" (у тексті договору - поручитель) було укладено договір поруки №0.213.1114.ЮО_П2 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі та відповідає перед банком за порушення позичальником основного зобов'язання.
Пунктом 1.2. Договору поруки визначено, що відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015, а також сплатити відповідно до умов кредитного договору та чинного законодавства України: проценти, за користування кредитом в розмірі 12% річних; проценти, у випадку порушення позичальником п. 4.3. та/або п. 5.3.7. Кредитного договору, у розмірі 16,00% річних, починаючи з дати, наступної за датою порушення, що сплачуються до моменту повного виконання позичальником вказаних зобов'язань; комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 15 106,04 грн.; пеню та/або штрафи в розміри, порядку та строки/терміни, визначні кредитним договором; будь-які інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банка; відшкодувати реальні (фактично понесені) збитки, завдані заставодержателю, внаслідок порушення виконання основного зобов'язання.
Судами встановлено, що порукою за цим договором також забезпечуються вимоги банку, щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням; реальних (фактично понесених) збитків, завданих порушенням умов договору та кредитного договору (п. 1.3. Договору поруки).
Згідно з п. 7.1. Договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2017 включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача за первісним позовом - ТОВ "Ексімагроком" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Компанії Ірлемно ЛТД (Республіка Кіпр) про визнання недійсним договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014.
Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що вказаний Договір поруки було укладено представником ТОВ "Ексімагроком" - директором ОСОБА_7 з перевищенням повноважень, передбачених Статутом, а також тим, що не зазначення в основному зобов'язанні (кредитному договорі) такого виду забезпечення зобов'язання, як порука, суперечить приписам ч. 1 ст. 548 ЦК України та ч. 2 ст. 345 ГК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.1 ст.203 ЦК України).
В контексті зазначеного, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 ЦК України).
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Статутом ТОВ "Ексімагроком", що затверджений протоколом №13 Загальних зборів учасників то