Постанова
Іменем України
26 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 266/4000/14-к
провадження № 51-4505км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Григор’євої І.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Манацької І.А.,
прокурора
Ткачук Г.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2018 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, жителя АДРЕСА_1,
виправданого через недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу за таких обставин.
У першій декаді липня 2014 року в будинку на АДРЕСА_2 ОСОБА_6 придбав (знайшов) два пістолети Макарова та патрони, які переніс до місця свого проживання у цьому ж місті у пров. Амурському, 1 та зберігав без передбаченого законом дозволу.
29 липня 2014 року в період з 17:05 до 18:15 під час огляду згаданого домоволодіння, де проживав ОСОБА_6, працівники правоохоронного органу виявили та вилучили вогнепальну зброю - пістолети Макарова калібру 9 мм (серія НОМЕР_1) та (серія НОМЕР_2), а також бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї - патрони, кількість та технічні характеристики яких докладно викладено в обвинувальному акті.
2. Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області вироком від 29 червня 2017 року визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, та виправдав за недоведеністю його вини.
3. Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 10 січня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Прокурор у касаційній скарзі просить на підставах, визначених пунктами 1-2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. На думку прокурора, апеляційний суд при перевірці виправдувального вироку дав неправильну оцінку доказам у справі та не навів належних і достатніх мотивів та підстав для залишення без зміни рішення суду нижчої ланки.
6. Сторона обвинувачення не погоджується із висновками суду щодо недопустимості протоколу огляду місця події від 29 липня 2014 року, у зв'язку з проведенням цієї слідчої дії до внесення відомостей у Единий реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР). На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що огляд домоволодіння було здійснено відповідно до частини 3 статті 214 КПК з письмового дозволу ОСОБА_6
7. Прокурор вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також висновками судових балістичних експертиз і протоколом огляду предметів.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційні вимоги сторони обвинувачення.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі та доповненнях доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення на таких підставах.
11. Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі та визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
12. В силу частини 3 статті 62 Конституції України, положень статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
13. Перевірка доказів на їх допустимість є важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному провадженні.
14. Згідно з частиною 2 статті 92 КПК обов'язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
15. Цих вимог закону суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися.
16. Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції ретельно перевірив на відповідність вимогам кримінального процесуального закону надані обвинуваченням докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
17. При цьому суд першої інстанції навів детальні мотиви, з яких він відкинув докази, покладені в основу обвинувачення ОСОБА_6, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
18. Зокрема, суд першої інстанції визнав недопустимим док