Постанова
Іменем України
28 лютого 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Стороженко С.О.,
Шевченко Т.В.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Ємець І.І.,
захисник Шапов С.О.,
виправдані ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року, та прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100000000555, відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виправданої за ст. 368 ч. 3 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, виправданої за ст. 368 ч. 3 КК України.
1. Вимоги касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які їх подали, та заперечення на ці скаргу
1.1 У касаційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, викладено вимогу до Верховного Суду (далі - Суд) про скасування вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року відносно виправданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, що призвело до безпідставного виправдання вказаних осіб. Обґрунтував тим, що показання свідка ОСОБА_5 викладено у вироку неповно та які з порушенням вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) судом безпідставно були визнані непослідовними та нелогічними. Вважає, що не було надано оцінки показанням інших свідків. Заперечує висновки суду про те, що мало місце провокація та підбурювання. Не погоджується із висновком суду про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, зокрема протоколу огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5, протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 та матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) через порушення вимог ст. 290 КПК України. Крім того, вказав на недотримання повною мірою апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України та необґрунтовану відмову суду у задоволенні поданого клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів відповідно до положень ст. 404 ч. 3 КПК України.
1.2 У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, виклав вимогу до Суду про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та порушенням вимог процесуального закону апеляційним судом, які наведені порушення не усунув, безпідставно залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Окрім неповного виконання вимог ст. 419 КПК України, стверджує й про необґрунтовану відмову апеляційного суду відповідно до ст. 404 ч. 3 КПК України повторно дослідити докази у провадженні.
1.3 У запереченні на касаційні скарги прокурорів захисник Шапов С.О., який діє в інтересах виправданої ОСОБА_4, просить залишити скарги без задоволення, а судові рішення без зміни. Вважає судові рішення законними, мотивованими, обґрунтованими, обвинувачення, висунене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не було доведено їх винуватості поза розумним сумнівом, а докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості обвинувачених, є суперечливими та здобутими з порушенням вимог процесуального закону, і можливість здобуття інших доказів вичерпана. При цьому детально навів перелік всіх доказів, які були визнані судом недопустимими через їх невідкриття стороні захисту всупереч вимогам ст. 290 КПК України, доказів, що були зібрані з порушенням вимог процесуального закону, встановленої судом фальсифікації доказів, сукупності доказів, якими встановлена провокація вчинення злочину відносно виправданих тощо. Вказує на повну і всебічну перевірку апеляційним судом вимог апеляційної скарги сторони обвинувачення.
1.4 Додатково до заперечення на касаційні скарги захисником Шаповим С.О. подано пояснення до них, в яких наголошує на повноті судового розгляду, численних порушеннях вимог процесуального закону, за наявності яких виправдувальний вирок не викликає жодних сумнівів у його законності. Також зазначає, що звернення до апеляційного суду із безпідставним клопотанням про повторне дослідження доказів розцінює як намагання уникнути відповідальності службовими особами сторони обвинувачення за вчинену провокацію злочину, фальсифікацію доказів сторони обвинувачення, втрати речових доказів, висунення незаконного обвинувачення, що завершилось все ж таки ухваленням виправдувального вироку.
1.5 У запереченні на касаційні скарги прокурорів виправдана ОСОБА_4 просить залишити скарги без задоволення, а судові рішення відносно неї та ОСОБА_3 - без зміни, з підстав, аналогічно наведених її захисником, стверджуючи про безпідставність пред'явленого їй обвинувачення, провокацію злочинів, фальсифікацію матеріалів провадження та законність судових рішень, які вважає справедливими.
1.6 У заперечення на касаційні скарги прокурорів виправдана ОСОБА_3 просить залишити скарги без задоволення, а судові рішення відносно неї та ОСОБА_4 - без зміни, з підстав, аналогічно наведених захисником та виправданою ОСОБА_4, так само стверджуючи про законність судових рішень, які вважає справедливими.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2017 року:
ОСОБА_4 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст. 368 ч. 3 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України у зв'язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні цього злочину;
ОСОБА_3 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ст. 368 ч. 3 КК України та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України у зв'язку з недоведеністю її винуватості у вчиненні цього злочину.
Вироком суду також скасовано запобіжний захід, внесені застави повернуті заставодавцям, витрати за проведення судово-хімічної експертизи підлягають відшкодування за рахунок держави та вирішено долю речових доказів.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 вересня 2017 року відносно виправданих ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без зміни.
2.3 Пред'явлене обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження в суді
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувалися у вчиненні одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду для себе та третьої особи, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища за попередньою змовою групою осіб, тобто за ст. 368 ч. 3 КК України, відповідно, за таких обставин.
Так, наказом в.о. начальника Волинської митниці ДФС України від 29 грудня 2014 року № 114-0 ОСОБА_4 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України в порядку переведення з Волинської митниці Міндоходів. Згідно з посадовою інструкцією на останню було покладено ряд обов'язків, відповідно до яких вона була уповноваженою на здійснення функцій представників влади, тобто службовою особою.
Цим же наказом ОСОБА_3 призначено на посаду старшого державного інспектора митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС України в порядку переведення з Волинської митниці Міндоходів. Згідно з посадовою інструкцією на останню було покладено ряд обов'язків, відповідно до яких вона була уповноваженою на здійснення функцій представників влади, тобто службовою особою.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронними органами є, у тому числі, органи доходів і зборів.
Так, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду та маючи спеціальне звання інспектор податкової та митної справи IV рангу, тобто службовою особою, 28 квітня 2015 року приблизно о 17 год. 50 хв., перебуваючи на своєму робочому місці, а саме на митному посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України, проводила митне оформлення товарів, а саме: будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), який перевозив ОСОБА_5 на автомобілі марки «Volkswagen LT 35» з території Республіки Польщі на територію України.
У зв'язку з цим 28 квітня 2015 року, точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою, розроблено спільний злочинний план, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 за безперешкодне ввезення вантажу на митну територію України шляхом незастосування ними всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених статтями 335-337 Митного кодексу України.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14 травня 2015 року приблизно о 19 год. 05 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні митного поста, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості, в порушення Митного кодексу України України та Посадових інструкцій, розмитнила частину товару, який ввозився на територію України, а саме замість 1 500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий), ОСОБА_3 розмитнила лише 500 кг зазначеного товару.
У подальшому, з метою досягнення свого злочинного умислу, направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, 14 травня 2018 року приблизно о 19 год. 10 хв., ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні митного поста, розташованого за адресою: вул. Левінцова, 60, м. Устилуг Володимир-Водинського району Волинської області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3, отримала від ОСОБА_5 1 000 доларів США (станом на 14 травня 2015 року згідно з курсом НБУ становило 20 570 грн) за безперешкодне ввезення на митну територію України 1 000 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий).
Після цього, ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених статтями 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1 000 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі безперешкодно в'їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
Крім того, 18 травня 2015 року, приблизно о 20 год. 00 хв., коли знову на митну територію України з митної території Республіки Польщі переміщався товар, який належить ОСОБА_5, а саме будівельна суміш для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) у кількості 1 500 кг, той, згідно раніше досягнутої домовленості з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зателефонував останній. У ході телефонної розмови ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_5 про час, коли автомобіль з належним ОСОБА_5 товаром повинен заїхати на митну територію посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС України.
Після цього, 18 травня 2015 року, приблизно о 20 год. 18 хв., ОСОБА_5 підійшов до службового приміщення вказаного митного посту, де на той час перебувала ОСОБА_3, та згідно раніше досягнутих домовленостей, передав грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США (станом на 18 травня 2015 року згідно з курсом НБУ становило 31 035 грн), призначені останній та ОСОБА_4 за часткове декларування товару, а саме 1 000 кг по заниженому рівню митної вартості та непроведення митного оформлення товару вагою 500 кг.
Після цього ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, не вжила всіх можливих форм митного контролю щодо переміщуваних товарів, передбачених статтями 335-337 Митного кодексу України, внаслідок чого автомобіль з 1 500 кг будівельної суміші для оздоблення фасадів будинків (пісок кварцовий) з території Республіки Польщі безперешкодно в'їхав на територію України без відповідного митного оформлення.
Обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено їх винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана, тому суд виправдав кожну з них на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та частково підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, - в частині скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Захисник Шапов С.О. та виправдані просили Суд про залишення касаційних скарг прокурорів без задоволення, а судових рішень - без зміни.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1. Конституція України
4.1.1 Стаття 62 частина 3
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1.Стаття 17 Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини
Частина 2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Частина 3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Частина 4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
4.2.2 Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Частина 1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частина 6. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
4.2.3 Стаття 94. Оцінка доказів
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достові