ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 757/10634/15-ц
провадження № 61-14945св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_4,
боржник - товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут економічних реформ»,
суб'єкти оскарження: Міністерство юстиції України, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України), начальника Печерського районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерський РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві).
Заява мотивована тим, що з 2008 року відділ ДВС Печерського РУЮ у м. Києві неодноразово відкривав виконавче провадження у справі № 2-254-1/08 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Печерським районним судом міста Києва на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 червня
2008 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2008 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29 травня 2009 року, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Інститут економічних реформ» (далі - ТОВ «Інститут економічних реформ») на її користь заробітної плати за серпень-вересень 2001 року в розмірі 3 000,00 грн, 46 500,00 грн, втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку у 2001 році в розмірі 15 000,00 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
У зв'язку із викладеним просила суд визнати бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, начальника Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві щодо невжиття передбачених законом заходів по зверненню стягнення на кошти боржника незаконною.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не підлягають арешту відповідно до частини третьої статті 52 вказаного Закону кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції від 16 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність директора Департамента ДВС Міністерства юстиції України, начальника Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, оскільки не встановив, чи перераховувались кошти на банківський рахунок боржника, чи вирішувалося питання щодо накладення арешту на його рахунок, тому дійшов передчасного висновку про необґрунтованість скарги.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та постановити нову ухвалу, якою вирішити питання по суті.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано всіх обставин справи. Вважає, що за встановлених обставин апеляційний суд мав підстави для розгляду її скарги по суті заявлених вимог без направлення справи на новий розгляд.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
26 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року у справі № 757/10634/15-ц задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Інститут економічних реформ» та стягнуто на її користь кошти в розмірі 105 000,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист № 757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року.
Постановою Печерського РВ ДВС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві від 19 вересня
2016 року відкрито виконавче провадження № 52260275.
Постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у
м. Києві Журбою Т. В. від 05 жовтня 2016 року накладено арешт на кошти ТОВ «Інститут економічних реформ» в розмірі 126 616,32 грн, які містяться на рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, та на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать останньому.
11 жовтня 2016 року державним виконавцем до АТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з рахунку боржника, по даній платіжній вимозі кошти з рахунку боржника на депозитний рахунок відділу не перераховувались, платіжна вимога на адресу відділу не поверталася.
17 жовтня 2016 року ТОВ «Інститут економічних реформ» направлено вимогу щодо проведення виконавчих дій, а саме перевірки майнового стану боржника за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 19-Б.
Виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 19-Б, боржника не розшукано, про що державним виконавцем складено акт від
25 жовтня 2016 року.
11 листопада 2016 року державним виконавцем направлено вимогу керівнику підприємства про надання декларації про доходи та майно боржника, дана вимога повернулася на адресу відділу без вручення.
11 січня 2017 року здійснено повторно вихід за юридичною адресою боржника, а саме: м. Київ, б-р Л. Українки, 29, пов. 9 та встановлено, що боржник за вказаною адресою відсутній, що підтверджується актом державного виконавця.
12 січня 2017 року державним виконавцем повторно направлено до АТ «Райффайзен Банк Аваль» платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з рахунку боржника.
01 лютого 2017 року на адресу відділу надійшла заява стягувача, в якій вона вказує, що на спеціальний реєстраційний рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшли кошти щодо виплати справедливої статисфакції на користь ТОВ «Інститут економічних реформ» у розмірі
123 472,19 грн, на що 03 лютого 2017 року державним виконавцем на адресу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України направлений лист для перевірки вказаного факту.
Відпові