Постанова
Іменем України
04 березня 2019 року
м. Київ
справа № 752/20746/17
провадження № 61-44597св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року у складі судді Ладиченко С. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кулікової С. В., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 грудня 2012 року та 23 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_5 укладені договори позики відповідно до яких, він надав відповідачу 941 170,00 грн на купівлю земельної ділянки та житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за умов повернення суми позики до 20 грудня 2014 року та 1 478 186,00 грн на купівлю квартири АДРЕСА_2 за умов повернення суми позики до 23 серпня 2015 року. Факт отримання відповідачем позики підтверджується відповідними розписками Проте, у визначений розписками кінцевий строк відповідач борг не повернув та не вчинив жодних дій для цього, у зв'язку із чим він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 2 419 356,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача за договорами позики від 20 грудня 2012 року та від 23 серпня 2013 року підтверджується відповідними розписками відповідача до договорів позики.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4
Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що боргові документи (розписки) відповідача є підтвердженням передачі йому від позивача коштів у зазначених сумах у борг. Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_6 був повідомлений про місце та час судового розгляду справи у суді першої інстанції, заочне рішення підлягає скасуванню з процесуальних підстав та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суди стягнули з нього заборгованість за підробленими договорами позик. Суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотань про призначення почеркознавчої експертизи, які б гарантували йому судовий захист.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 20 грудня 2012 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 941 170,00 грн на купівлю земельної ділянки та житлового будинку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зі строком повернення до 20 грудня 2014 року.
23 серпня 2013 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 1 478 186,00 грн на купівлю квартири АДРЕСА_2 зі строком повернення до 23 серпня 2015 року.
Факт отримання ОСОБА_5 грошових коштів від позивача за договорами позики підтверджується відповідними розписками.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207