Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 613/571/15-ц
провадження № 61-11047св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року у складі суддів: Черкасова В. В., Колтунової А. І., Зазулінської Т. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № НАН2АR56440167, згідно умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 151 935 грн 73 коп. зі сплатою 9,60 % річних з кінцевим терміном повернення 12 червня 2015 року. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 03 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 450 273 грн 45 коп., із яких: 64 634 грн 70 коп. - тіло кредиту; 363 959 грн 06 коп. - пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 21 429 грн 69 коп. - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2016 року (у складі судді Закопайло В. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів обставини, на які посилається, оскільки наданий суду розрахунок заборгованості відповідача не знайшов свого відображення в змісті позовної заяви та уточненої позовної заяви, та в наданих позивачем доказах. Крім того, позивач не вчинив дій щодо реалізації предмета застави, не зменшив суму заборгованості позивача за кредитом, що існувала на момент ухвалення заочного рішення суду від 03 липня 2012 року і в подальшому нараховував суму заборгованості без врахування вартості переданого позивачу автомобіля. В результаті таких дій позивача сума боргу збільшилась із 188 270 грн 94 коп. до 450 273 грн 45 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 150 949 грн 09 коп., із яких: 64 634 грн 70 коп. - тіло кредиту; 64 634 грн 70 коп. - пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 21 429 грн 69 коп. - штраф (процентна складова). Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей про припинення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 Даних про повне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять. Таким чином, суд першої інстанції передчасно та з порушенням норм матеріального та процесуального права прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з урахуванням зменшення суми пені до розміру тіла кредиту. Заявлений банком до стягнення розмір пені у сумі 363 959 грн 06 коп. є значно більшим, ніж сума неповернутого кредиту у розмірі 64 634 грн 70 коп., таким чином, оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій, і наслідки порушення зобов'язань не є співмірними, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд дійшов висновку про можливість зменшення неустойки і вважати підставою такого зменшення частину другу статті 551 ЦК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не вказав, у чому полягає порушення норм права судом першої інстанції. За квитанціями вона сплатила суму більшу від виданого кредиту. Банк протягом двох років не вчиняв дій щодо реалізації предмета застави, у зв'язку з чим безпідставно нарахував їй пеню.
01 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № НАН2АR56440167, згідно умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 151 935 грн 73 коп. зі сплатою 9,60 % річних з кінцевим терміном повернення 12 червня 2015 року.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідач передала в заставу автомобіль Citroen, модель: С 4, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 від 13 червня 2008 року.
Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03 липня 2012 року у рахунок погашення заборгованості у розмірі 188 270 грн 94 коп. за кредитно-заставним договором № НАН2АR56440167 від 13 червня 2008 року звернуто стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля банком з укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.
Заборгованість за вказаним рішенням суду стягнуто у повному обсязі за розрахунком станом на 02 лютого 2012 року.
04 грудня 2015 року заставний автомобіль реалізовано за 141 500 грн. Вказана сума від продажу автомобіля розподілена банком відповідно до умов договору кредиту, а саме: 71 219 грн 65 коп. на погашення тіла кредиту, 70 075 грн 08 коп. - на погашення процентів, пені та комісії, 205 грн 27 коп. - на погашення витрат з реалізації автомобіля.
Звернувшись до суду із цим позовом, кредитор нарахував до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 64 634 грн 70 коп., для погашення якої не вистачило коштів від реалізації предмета застави, та неустойку (пеню й штраф) за новий період прострочення виконання зобов'язання після набрання законної сили рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03 липня 2012 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язу