Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 304/1544/16-ц
провадження № 61-16477св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2017 року в складі судді Чепурнова В. О. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що 28 червня 1971 року їй було видано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах в АДРЕСА_1.
Для будівництва будинку рішенням Порошківської сільської ради Перечинського району від 09 квітня 1971 року, виданим на підставі рішення загальних зборів колгоспу ім. Чапаєва № 3 від 05 квітня 1971 року, їй виділена земельна ділянка розміром 0,07 га. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Перечинської районної ради депутатів трудящих від 29 квітня 1971 року № 121.
На вказаній земельній ділянці вона побудувала житловий будинок. Рішенням 23 сесії V скликання Порошківської сільської ради Перечинського району «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» від 25 березня 2010 року їй виділено земельну ділянку розміром 0,09 га та 0,05 га, а разом - 0,14 га для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1.
Розпочавши будівництво будинку у 1971 році, вона відступила від межі, закріпленої в натурі геодезичними знаками на 6,1 м.
Поряд з її земельною ділянкою, за адресою АДРЕСА_2, знаходиться земельна ділянка відповідача, яка передана останній ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 13 грудня 2011 року. Так, у 1974 році ОСОБА_6 розпочала на її земельній ділянці без відповідних дозволів будівництво, тобто самовільно захопила частину її земельної ділянки шириною 6,1 м, тоді як для будівництва такій було виділено земельну ділянку шириною 20,50 м. Тобто, між їх земельними ділянками знаходилася земельна ділянка шириною 7 м, власник якої на той час визначений не був, що підтверджується планом забудови земельної ділянки техбюро при Закарпатському облвідділі у справах будівництва та архітектури від 29 червня 1971 року. Крім цього, перед початком будівництва ОСОБА_6 були знищені межові знаки, встановлені ще у 1971 році, та самовільно захоплено 6,1 м її земельної ділянки та 7 м вільної землі, у результаті чого фактична ширина ділянки відповідача склала 33,6 м, а не 20,5 м, що були їй виділені.
Оскільки, побудовані відповідачем будинок та підсобні приміщення чинять їй перешкоди в користуванні житловим будинком та земельною ділянкою: затіняють її, вода з дахів стікає під її будинок, підтікає під цоколь будинку, що призводить до його інтенсивного руйнування, що в майбутньому може призвести до його повного знищення, позивач просила задовольнити позов.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Перечинського районного суду від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2017 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Перечинського району Закарпатської області шляхом демонтажу частини житлового будинку НОМЕР_4, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_4
Зобов'язано ОСОБА_5 відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками НОМЕР_3 та АДРЕСА_2, закріплені в натурі геодезичними знаками згідно акту про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 275,60 грн та 1 530,00 грн в якості відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертних досліджень.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно з додатками № 1 та № 2 до висновку експертного дослідження № 10/13, складеного 09 грудня 2013 року судовим експертом ОСОБА_7, частина житлового будинку відповідача під НОМЕР_4, який знаходиться на суміжній земельній ділянці, знаходиться на території земельної ділянки позивача, яку їй було надано 28 червня 1971 року згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР, площею 0,07 га.
КОРОТКИЙ ЗМІТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 травня 2016 року, проведеної під час розгляду справи № 304/655/15-ц, межі земельної ділянки ОСОБА_4 не відповідають межам її ділянки згідно з планом забудови за червень 1971 року, оскільки її ділянка є більшою. Тобто, фактичний порядок користування земельною ділянкою позивачем в АДРЕСА_1 не відповідає правовстановлюючим документам, плану земельної ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування. Крім того, господарські будівлі позивача знаходяться частково на її земельній ділянці.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача - ОСОБА_8 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки відповідач у 1974 році самочинно змістила межу у бік позивача, забудувавши частину її земельної ділянки, що підтверджується висновком експертного дослідження від 09 грудня 2013 року № 10/13 та висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 травня 2016 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбач