Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 333/4661/16
провадження № 61-574св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2017 року у складі судді Ярошенко А. Г. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Трофимової Д. А., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ZPJ0GA0000000116.
Відповідно до пункту 8.1. кредитного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 43 650,80 доларів США строком до 06 серпня 2023 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 06 серпня 2008 року уклали договір іпотеки № ZPJ0GA0000000116.
Згідно з пунктом 33.3 договору іпотеки ОСОБА_5 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, не надав своєчасно позивачу кошти для погашення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк».
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив виселити ОСОБА_4 та усіх інших мешканців з квартири АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не може бути виселений з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки та було придбане не за рахунок кредитних коштів, без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що ОСОБА_5 передано в іпотеку квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, а належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідача із зазначеної вище квартири без надання їй іншого постійного житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні позову на підставі статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР, оскільки банк є власником жилого приміщення, переданого третьою особою в іпотеку, та позов було пред'явлено для захисту прав власника шляхом виселення.
При цьому обов'язок щодо надання іншого жилого приміщення не покладається на банк, оскільки у визначеному частиною першою статті 114 ЖК УРСР переліку громадян, яким таке житло повинно бути надане, відсутні особи, відносно яких ухвалено рішення про звернення стягнення на нерухоме майно. Положення статті 109 ЖК УРСР регулюють виселення з приміщень, які відносяться до державного і житлового фонду, тоді як спірне житлове приміщення є приватною власністю банку.
Крім того, рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради приймають органи місцевого самоврядування, а не банк. Судами не з'ясовано, до чиєї компетенції у спірних правовідносинах належить право надавати житло відповідачам.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Мотивувальна частина
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № ZPJ0GA0000000116, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 43 650,80 доларів США строком до 06 серпня 2023 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором (пункт 8.1. кредитного договору).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № ZPJ0GA0000000116, відповідно до якого останній передав у іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Шостою Запорізькою Державною нотаріальною конторою 05 грудня 2001 року за реєстровим № 3-2418 (пункт 33.3 договору іпотеки).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки була задоволена судом, а саме: звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої Перейти до повного тексту