Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 490/9702/16-ц
провадження № 61-16480св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Центральний відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Державної казначейської служби України на рішення Центрального районного суду Миколаївської області від 13 березня 2017 року у складі судді Гуденко О. А. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року у складі колегії суддів Галущенка О. І., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася із позовом до Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження.
Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі № 2-14-1632/09 про стягнення в солідарному порядку з неї, ОСОБА_5, ПВКП «Дарві-пром» на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 1105215000, а також з ОСОБА_5 та ПВКП «Дарві-пром» в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 133-ф у розмірі 135 425,22 грн.
Державним виконавцем Центрального ВДВС в межах виконавчого провадження № ВП 28137286, відкритого постановою від 05 грудня 2012 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року, в частині тих вимог, стосовно яких вона не є боржником, здійснено неправомірний арешт та реалізацію належного їй автомобіля DAEWOO MATIZ Е 93, 2008 року випуску, вартістю 31 200,00 грн.
В подальшому було скасовано постанову ВП № 47061926, винесену Центральним відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 26 травня 2015 року, про накладення арешту на все належне їй рухоме та нерухоме майно.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2016 року її скаргу задоволено. Скасовано арешт всього її майна, накладений Заводським ВДВС Миколаївського міського управління юстиції постановою про відкриття виконавчого провадження від 18 листопада 2009 року ВП 16261025, та накладений Центральним ВДВС Миколаївського міського управління юстиції постановою про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2012 року ВП 28137286 .
Таким чином, неправомірними діями державних виконавців, які полягають в незаконному арешті та реалізації належного їй майна, завдано майнової шкоди у розмірі вартості втраченого майна.
Посилаючись на ці обставини та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд стягнути з Державного бюджету України завдану їй матеріальну шкоду внаслідок безпідставного арешту та реалізації належного їй автомобіля у розмірі 31 200,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 16 644,00 грн в рахунок відшкодування збитків, а також 740,04 грн витрат на проведення судової експертизи та 551,20 грн судового збору шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправомірність дій державної виконавчої служби встановлена ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва, реалізація спірного автомобіля проводилася з численними порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження», в погашення заборгованості перед кредитором, який не є стягувачем за цим виконавчим провадженням, тому на користь позивача підлягає стягненню частина коштів від реалізації автомобіля, оскільки інша частина була перерахована державним виконавцем в рахунок погашення існуючої заборгованості позивача перед заставодержателем спірного автомобіля.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2017 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2017 року змінено в частині способу списання коштів Державного бюджету України та зазначено, що відшкодування шкоди на користь ОСОБА_4 здійснюється шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Повернуто Державній казначейській службі України надмірно сплачений за платіжним дорученням № 804 від 26 червня 2017 року судовий збір у розмірі 606,32 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем доведено порушення її особистих майнових прав внаслідок прийняття незаконних рішень державними виконавцями щодо арешту та реалізації належного їй на праві власності рухомого майна, проте в рішенні помилково неправильно зазначено спосіб списання коштів з Державного бюджету України в рахунок відшкодування шкоди.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У серпні 2017 року Центральний відділ ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Також, у серпні 2017 року із касаційною скаргою на зазначені судові рішення звернулася Державна казначейська служба України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просила судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судами не враховано, що правові підстави для відшкодування позивачу шкоди відповідно до положень статті 1173 ЦК України відсутні, оскільки реалізоване майно не є збитками в розуміння статті 22 ЦК України, та позивачем не оскаржено та не визнано дії Центрального ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області неправомірними, а отже і не встановлено їх вини.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_4 зазначала, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг безпідставними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ПВКП «Дарві-пром» на користь АКІБ «УкрСиббанк» 135 425,22 грн, а також стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ПВКП «Дарві-пром» та ОСОБА_4 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 319 832,89 грн (а. с. 5-6 т. 1).
Постановами державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 02 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження № 28137286 та від 05 грудня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 В той же день обтяження було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 11, 12 т. 1).
Постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 22 травня 2013 року, належний ОСОБА_4 автомобіль DAEWOO MATIZ E 93, 2008 року випуску, держа