Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 760/3666/15-ц
провадження № 61-12265св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2017 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Поливач Л. Д.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова»,
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період із січня 2014 року по листопад 2016 року у розмірі 16 958 грн 73 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Новобудова» є експлуатуючою та обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 в цьому будинку, проте неналежним чином виконує обов'язки з оплати житлово-комінальних послуг (утримання будинку та прибудинкової території, централізоване опалення, гаряче водопостачання, водовідведення, холодне водопостачання), внаслідок чого утворилася заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 10 496 грн та 1 378 грн судового збору. Позовні вимоги про стягнення заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року залишено без розгляду.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною третьою статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по листопад 2016 року, тоді як із заявою про видачу судового наказу ТОВ «Новобудова» звернулося до суду 11 вересня 2015 року за період з січня 2014 року по липень 2015 року, який за ухвалою Дарницького районного суду від 23 листопада 2015 року скасовано, із заявою про видачу судового наказу за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року ТОВ «Новобудова» не зверталося. Крім того, представник позивача у судовому засіданні не уточнив вимоги, а наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, а тому є доцільним залишити вимоги в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з серпня 2015 року по листопад 2016 року без розгляду. Водночас суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з січня 2014 року по липень 2015 року у розмірі 10 496 грн є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2011 року у справі між тими самими сторонами та про той самий предмет з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 лютого 2008 року по липень 2009 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2010 року по липень 2014 року. Зазначеним встановлено та не оспорювалось, що сторони перебувають між собою у відносинах, які врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ТОВ «Новобудова» надаються послуги, а на ОСОБА_1 покладається обов'язок щодо їх сплати. Доводи апеляційної скарги не містять висновків на спростування обставини, що ТОВ «Новобудова» є балансоутримувачем будинку та відповідно цій юридичній особі належить право вимоги до споживачів. Посилання апеляційної скарги на невідповідність розрахунку заборгованості вимогам законодавства про бухгалтерський облік суд відхиляє, оскільки розрахунок являє собою звід даних, отриманих у результаті опрацювання інформації (нормативної та фінансової) про сплату споживачами плати за отримані житлово-комунальні послуги. Доводи ОСОБА_1 в цій частині не підтверджені документальними доказами, якими, зокрема, можуть бути квитанції про сплату житлово-комунальних послуг. Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не зазначено доказів на підтвердження надання неякісних послуг, яким суд міг би надати оцінку. Доводи апеляційної скарги про те, що питання заборгованості за січень 2014 року вирішено в іншій справі, колегією суддів перевірені та відхиляються, оскільки відповідно до рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, яким частково змінено рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року, заборгованість стягнуто станом на 01 січня 2014 року, що також убачається із даних довідки № 49 від 19 травня 2014 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження правильності та безспірності заборгованості, суд на підставі припущень дійшов висновку про отримання ним житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем. Також на підставі припущень суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання житлово-комунальних послуг. Крім того, борг за січень 2014 року вже стягнуто рішенням суду в попередній справі.
(2)Позиція позивача
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Новобудова» зазначає, що житлово-комунальні послуги надаються відповідачу безперебійно відповідно до затверджених тарифів, що містяться у справі. Відповідач ухиляється від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, що не звільняє його від обов'язку їх оплачувати. Заборгованість за січень 2014 року у розмірі 988 грн 25 коп. не увійшла до складу боргу, який стягнуто за попереднім рішенням суду.
05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського