Постанова
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 237/142/16-ц
провадження № 61-16460св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - приватне підприємство агрофірма «Пречистівське»,
представник позивача - Чаус Віктор Іванович,
відповідачі: ОСОБА_5, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Шахтарське»,
представник відповідача - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватного підприємства агрофірма «Пречистівське» та ОСОБА_5, подану її представником ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Новосядлої В. М., Мальованого Ю. М., Новосьолової Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У лютому 2016 року приватне підприємство агрофірма «Пречистівське» (далі - ПП агрофірма «Пречистівське») звернулося з позовом до ОСОБА_5 про визнання поновленим договору оренди землі і визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2010 року ПП агрофірма «Пречистівське» та ОСОБА_5 уклали договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,84 га ріллі, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, строком на п'ять років. Цього ж дня укладений між сторонами договір зареєстрований Мар'їнським районним відділом Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в державному реєстрі земель зроблено відповідний запис.
До закінчення строку дії зазначеного договору позивач скористався передбаченим статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з 17 листопада 2015 року, про що направив ОСОБА_5 листи від 07 вересня 2015 року № 157 та від 05 жовтня 2015 року № 180. У листах ПП агрофірма «Пречистівське» повідомило про намір в подальшому користуватися земельною ділянкою відповідача на умовах оренди та додало до цих листів проект додаткової угоди, якою запропоновано змінити умови договору оренди щодо строку його дії, поновивши договір на новий строк; інші умови договору залишено в попередній редакції.
Однак ОСОБА_5 відмовилася отримувати вказані листи, у зв'язку з чим поштові відправлення з листами були повернуті ПП агрофірма «Пречистівське». Протягом місяця з дня закінчення строку дії договору оренди землі до часу звернення позивача до суду від ОСОБА_5 не надходив лист-повідомлення із запереченнями поновити укладений з ПП агрофірма «Пречистівське» договір оренди землі.
Крім того, після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою: проводив польові роботи під урожай 2016 року та сплачував щомісячно єдиний податок четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач вважав, що строк дії укладеного між ОСОБА_5 та ПП агрофірма «Пречистівське» договору оренди землі є автоматично продовженим, тому 25 грудня 2015 року, після закінчення строку дії цього договору, позивач направив відповідачу листа № 241 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 17 листопада 2010 року про його поновлення, яка в обов'язковому порядку мала бути укладена сторонами у місячний строк. Проте ОСОБА_5 зволікала з укладенням додаткової угоди, що порушує права та інтереси позивача.
На підставі викладеного ПП агрофірма «Пречистівське» просило:
- визнати договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1) від 17 листопада 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ПП агрофірма «Пречистівське» в особі директора Фоменка В. А., поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 17 листопада 2010 року, до 17 листопада 2020 року;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1) від 17 листопада 2010 року у викладеній в позовній заяві редакції;
- зобов'язати реєстраційну службу Мар'їнського районного управління юстиції Донецької області провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 5,84 га ріллі, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 17 листопада 2010 року шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
19 травня 2016 року ПП агрофірма «Пречистівське» звернулося з позовом до ОСОБА_5 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Шахтарське» (далі - СТОВ «Ново-Шахтарське») про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.
У згаданій позовній заяві ПП агрофірма «Пречистівське» посилалося на обставини, раніше викладені в його позовній заяві до ОСОБА_5 про визнання поновленим договору оренди землі і визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, зобов'язання вчинити дії.
Також позивач стверджував, що 02 лютого 2016 року ОСОБА_5 уклала з СТОВ «Ново-Шахтарське» договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 29 лютого 2016 року державний реєстратор Великоносілківського районного управління юстиції Донецької області здійснив державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі.
Позивач вважав, що зазначений правочин є недійсним, оскільки порушує його переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 17 листопада 2010 року, гарантоване статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
У зв'язку з наведеним позивач просив:
- визнати недійсним договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1) від 02 лютого 2016 року (дата державної реєстрації права оренди - 29 лютого 2016 року), яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_5 та СТОВ «Ново-Шахтарське»;
- зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вчиненої 29 лютого 2016 року на підставі договору оренди землі від 02 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ «Ново-Шахтарське»;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 26 травня 2016 року справи за згаданими позовами ПП агрофірма «Пречистівське» були об'єднані в одне провадження.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 31 жовтня 2016 року в задоволенні позову ПП агрофірма «Пречистівське» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 10 жовтня 2013 року ОСОБА_5 повідомила позивача про намір самостійно використовувати свою земельну ділянку у 2014 році, тобто ще у 2013 року ОСОБА_5 висловила намір не продовжувати строк дії укладеного з ПП агрофірма «Пречистівське» договору оренди землі.
З приводу позовних вимог про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ «Ново-Шахтарське» договору оренди землі від 02 лютого 2016 року в рішенні суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_5, як власник земельної ділянки, вільна у виборі контрагента для укладення договору оренди, а на момент укладення оспорюваного договору об'єкт оренди - земельна ділянка не використовувалася іншими особами за договорами оренди, тому у відповідача не було перешкод у розпорядженні земельною ділянкою.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПП агрофірма «Пречистівське» задоволено частково.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 31 жовтня 2016 року скасовано.
Позов ПП агрофірма «Пречистівське» до ОСОБА_5, СТОВ «Ново-Шахтарське» про визнання поновленим договору та визнання недійсним договору оренди задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 лютого 2016 року, загальною площею 5,84 га ріллі (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, укладений між ОСОБА_5 (орендодавцем) та СТОВ «Ново-Шахтарське».
Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,84 га ріллі, (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, укладений між ОСОБА_5 та ПП агрофірма «Пречистівське» від 17 листопада 2010 року.
Відмовлено у задоволенні позову ПП агрофірма «Пречистівське» до ОСОБА_5, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Шахтарське» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, площею 5,84 га ріллі, (кадастровий номер НОМЕР_1) від 17 листопада 2010 року та про скасування державної реєстрації договору оренди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що ПП агрофірма «Пречистівське» належним чином виконувало умови укладеного з ОСОБА_5 договору оренди землі, дотрималось строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, а ОСОБА_5 не надіслала у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, і частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», направлення ОСОБА_5 10 жовтня 2013 року, до закінчення строку дії договору оренди, заяви про намір самостійно використовувати свою земельну ділянку з 2014 року не створює будь-яких прав і обов'язків для сторін в розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі».
У зв'язку з викладеним апеляційний суд зробив висновок, що укладений між ОСОБА_5 та ПП агрофірма «Пречистівське» договір оренди земельної ділянки є поновленим, тому укладення ОСОБА_5 з іншим орендарем СТОВ «Ново-Шахтарське» договору оренди землі від 02 лютого 2016 року свідчить про порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною, апеляційний суд виходив з того, що зміст додаткової угоди повинен бути узгоджений з орендарем щодо істотних умов договору, а у разі ухилення орендаря від вчинення дій щодо укладення додаткової угоди позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого права.
З приводу відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ «Ново-Шахтарське», в рішенні апеляційного суду зазначено, що питання внесення відомостей до Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тому ОСОБА_5 та СТОВ «Ново-Шахтарське» не є належними відповідачами за цими позовними вимогами.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
У січні 2017 року ПП агрофірма «Пречистівське» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило змінити оскаржуване рішення апеляційного суду шляхом виключення, внесення доповнень і змін мотивувальної та резолютивної його частин, що стосуються позовних вимог про визнання поновленим договору оренди землі від 17 листопада 2010 року, визнання додаткової угоди про поновлення цього договору укладеною, зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 02 лютого 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд встановив обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та визначив відповідні до них правовідносин, однак неправильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють. Зокрема, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статті 764 ЦК України, згідно з якими у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки позивач продовжував користуватися земельною ділянкою ОСОБА_5 після закінчення строку договору оренди, а ОСОБА_5 не направила йому лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, укладений між сторонами договір оренди землі є автоматично продовженим, тому згідно з частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в обов'язковому порядку у місячний строк, однак апеляційний суд положень зазначеної норми до спірних відносин не застосував.
У касаційній скарзі також зазначено, що висновки апеляційного суду про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди у зв'язку з тим, що зміст додаткової угоди повинен бути узгоджений з орендарем щодо істотних умов договору та у разі ухилення орендаря від вчинення дій щодо укладення додаткової угоди позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого права, є помилковими. Зокрема, вказано, що ПП агрофірма «Пречистівське» 25 грудня 2015 року, після спливу строку договору, направляло ОСОБА_5 письмове повідомлення з пропозицією укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди в місячний строк, однак орендодавець до ПП агрофірма «Пречистівське» для укладення угоди не з'явилася та додаткову угоду не уклала, що свідчить про зволікання з її боку в укладенні додаткової угоди, яке і було оскаржено позивачем до суду першої інстанції.
Крім того, позивач посилався на те, що апеляційний суд, вирішуючи позов в частині вимог про зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі оспорюваного договору оренди від 02 лютого 2016 року, не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які підлягали застосуванню.
Зокрема, ПП агрофірма «Пречистівське» стверджувало, що апеляційний суд не врахував положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з якими державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а також положень цього Закону, якими передбачено, що у разі скасування рішенням суду документів, що були підставою для державної реєстрації речового права, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У зв'язку з викладеним, позивач погоджувався із висновками суду про необхідність відмови в задоволенні зазначених позовних вимог, однак не з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні, а у зв'язку з тим, що внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі відповідного рішення суду про встановлення права чи скасування документа, що був підставою для державної реєстрації.
У свою чергу, ОСОБА_5 у січні 2017 року через представника ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенн