Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 674/245/16-ц
провадження № 61-24383св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2016 року у складі судді Артемчук В. М. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., П'єнти І. В., Корніюк А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та просило стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 126 028, 85 грн.
Позовна заява мотивована тим, 04 лютого 2015 року ОСОБА_3 шляхом підписання заяви-анкети № AYT-10050-15-PRO приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників ощадних рахунків, у зв'язку з чим 04 лютого 2015 року відкрито ощадний рахунок НОМЕР_1. У лютому відповідачем здійснювалися операції по рахунку, під час яких банком надано кредит у сумі 95 174, 30 грн. Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, станом на 06 січня 2016 року його заборгованість становить 126 028, 85 грн, які позивач просить стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав доказів щодо підтвердження обзнаності відповідача про можливість виникнення між ним та банком кредитних правовідносин за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників ощадних рахунків, не обґрунтував підстави видачі відповідачу овердрафту та не зазначив, яким чином вказані кошти були використані відповідачем.
Позивачем не доведено виникнення заборгованості у відповідача перед банком, тому нарахування відсотків по вказаній заборгованості є безпідставним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк надав всі необхідні документи на підтвердження прийняття відповідачем пропозиції банку на відкриття овердрафту та отримання платіжної картки. При укладенні спірного договору відповідач погодився, що у випадку виникнення заборгованості перед банком, вона підлягає погашенню в повному обсязі в день її виникнення на «ощадному» рахунку. Окрім того, відповідач погодився, що у разі відсутності коштів на «ощадному» рахунку, погашення заборгованості перед банком здійснюється за рахунок кредиту, який виникає на вказаному рахунку в національній валюті України у разі неможливості виконання ним зобов'язань за договором за рахунок власних коштів.
У травні 2017 року ОСОБА_3 направив заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 674/245/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди встановили, що 04 лютого 2015 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - власників «ощадних» рахунків шляхом підписання останнім заяви-анкети № AYT-10050-15-PRO.
Відповідно до вказаної заяви-анкети банк відкрив відповідачу рахунок у гривні, випустив та надав міжнародну платіжну картку Visa Electron для здійснення операцій по цьому рахунку та здійснював розрахунково-касове обслуговування відповідача згідно тарифів банку.
ОСОБА_3 підписанням заяви-анкети акцептував публічну пропозицію ПАТ АБ «Укргазбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка була опублікована у газеті «Урядовий кур'єр» та розміщена