ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №2а-8906/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/55649/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року (суддя - Огурцов О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (судді: Беспалов О.О. (головуючий), Сорочко Є.О., Парінов А.Б.) у справі №2а-8906/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Дочірнє компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДК «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») звернулась до суду з позовом до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 №0000231506, №0000211506, №0000221506, №0000241506.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним було повністю сплачено рентну плату за природний газ та газовий конденсат в строки передбачені чинним законодавством. Також позивач посилався на те, що укладені договори про розстрочення податкових зобов'язань не передбачають сплату штрафних санкцій при порушенні строків сплати розстрочених грошових зобов'язань та відсутність окремого рішення щодо розірвання вказаних договорів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року задоволено позовні вимоги. Скасовані податкові повідомлення - рішення №0000231506 від 07.03.2012, №0000211506 від 07.03.2012, №0000221506 від 07.03.2012, №0000241506 від 07.03.2012.
4. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про порушення порядку проведення перевірки, зокрема, під час камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, а не дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, відтак, висновки акту перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань, оскільки відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі наданих йому прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 22.02.2011 №254/15-0-21/30019775, складеному за результатами камеральної перевірки податкової звітності ДК "Укргазвидобування" з рентної плати за природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні щодо несвоєчасної сплати суми податку за 2010, 2011 роки, якою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по рентній платі за природний газ та рентній платі за газовий конденсат, що видобувався в України, протягом строків, визначених пунктом 306.2 статті 306 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 №0000231506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 12 283,43 грн, №0000211506, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 19 882,20 грн, №0000221506, яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 88 813,22 грн, №0000241506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 72 017,00 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на те, що позивачем порушено термін сплати самостійно визначених сум грошових зобов'язань, що свідчить про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень. Однак, у касаційній скарзі скаржником не наведено в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позивач скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на необґрунтованість такої, зважаючи на те, що під час проведення камеральної перевірки, досліджено питання, які не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
9.1 Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20
Контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
9.2 Пункт 54.1 статті 54
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
9.3 Пункт 75.1 статті 75
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на о