ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №751/10219/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19146/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (судді Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 751/10219/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII); зобов'язати Управління нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-XII, тобто, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 18 листопада 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове - про часткове задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій Управління щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016 рік у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 141), тобто 920 грн.
ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся із касаційною скаргою з проханням його змінити.
Вказує, зокрема, на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом прийняття нових законів та на помилкове застосування норм матеріального права апеляційним судом.
Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Суди у цій справі встановили, що відповідно до посвідчення від 03 листопада 2015 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни.
У травні 2016 року ОСОБА_1 (вперше) звернувся до Управління із зверненням, в якому просив здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік, на що відповідач надав пояснення, що ця допомога буде виплачена пізніше.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (повторно) звернувся до Управління із зверненням, у якому просив здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік, однак листом від 31 жовтня 2016 № А-421 Управління відмовило позивачу в задоволенні зазначеного звернення.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК).
Пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень БК установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 і 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Прикінцеві та перехідні положен