ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2019 року
Київ
справа №569/10738/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №569/10738/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання відновити виплату пенсії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Майора Г.І., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,
в с т а н о в и в :
У серпні 2016 року ОСОБА_2, через свого представника - ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати пенсії, починаючи із 7 жовтня 2009 року; зобов'язати відповідача відновити виплату його пенсії його довіреному представнику ОСОБА_3 із наступними її перерахунками, що були визначені законодавством, починаючи із 7 жовтня 2009 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року позов задоволено.
Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 його довіреному представнику ОСОБА_3, починаючи з 7 жовтня 2009 року із наступними її перерахунками, що були визначені законодавством України.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 551,20 грн.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові відновити виплату пенсії ОСОБА_2, починаючи з 18 липня 2016 року.
Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_2, починаючи з 18 липня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як встановлено, ОСОБА_2 перебував на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду Україні Рівненської області та з 03.10.2003 по червень 2005 року отримував пенсію за віком, тобто до виїзду на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки.
18 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак відповідач відмовив в задоволенні такого звернення, посилаючись на відсутністю відповідної міждержавної угоди між Україною та Сполученими Штатами Америки.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду зх. даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач постійно проживає в США, тому він має право на відновлення виплати раніше призначеної йому пенсії його представнику ОСОБА_3, із наступними її перерахунками, що були визначені законодавством України, починаючи з 7 жовтня 2009 року.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, мотивував своє рішення тим, що для захисту порушеного права позивач до 18.07.2016 не вчинив дій щодо звернення до органу ПФУ про поновлення виплати пенсії, а тому його права підлягають захисту саме з часу звернення до пенсійного органу шляхом зобов'язання відновити виплату раніше призначеної ОСОБА_2 пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подала касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2016 року.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюва