ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №818/155/17
адміністративне провадження №К/9901/38181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Прилипчука О.А.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у складі суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікової Л.В.
у справі №818/155/17
за позовом ОСОБА_1
до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000121703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 20956, 84 грн, у тому числі за основним платежем - 16765,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4191,37 грн, з мотивів необґрунтованості його прийняття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена у акті перевірки сума, з якої нарахований податок з доходів фізичних осіб, не с об'єктом оподаткування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні суди висновувалися з того, що прощена (анульована) сума боргу є доходом та додатковим благом позивача, що підтверджується належними доказами.
У травні 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанції.
У касаційній скарзі платник податків зазначає, що позивачем повернуто банку, достроково, значно більшу суму коштів, ніж була отримана в якості кредиту, що не може призвести до збільшення загального майнового стану і забезпечення приросту активів у тій чи іншій формі. Відповідно доходу у 2013 році не отримувала, тому податкову декларацію про майновий стан і доходи не подавала, податок не сплачувала.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
01 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а справу № 818/155/17 витребувано з Сумського окружного адміністративного суду.
06 грудня 2017 року справа № 818/155/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
14 березня 2018 року справа № 818/155/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/38181/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 08 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивача, за результатами якої складено акт від 12 грудня 2014 року № 380/17-03/2613918487 (далі - акт перевірки).
Вказаним актом перевірки встановлені порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, п