ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №803/2563/15
адміністративне провадження №К/9901/39343/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів : Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Приватного підприємства "Реммеблі" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш М.А., Ільчишин Н.В.)
у справі № 803/2563/15
за позовом Приватного підприємства "Реммеблі"
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Приватне підприємство "Реммеблі" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ДПІ) від 21.08.2015.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку про те, Підприємством неправильно визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 (суддя - Александрова М.А.) позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0004492201 від 21 серпня 2015 року;
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 задоволено апеляційну скаргу ДПІ, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Підприємство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та матеріали справи.
ДПІ у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.
16.03.2017 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 складено акт від 20.08.2015.
В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушення, зокрема, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення по податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 15 351 781 грн.
На цій підставі 21.08.2015 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004492201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 15 351 781 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивує тим, що отримана Підприємством позика від нерезидента - компанії Feshelmare Investments Limited позивачем не використовувалась в його господарській діяльності, а тому в останнього не було права на зменшення бази оподаткування податком на пр