ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №813/329/15
адміністративне провадження №К/9901/27581/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 (суддя Дем'яновський Г.С.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (судді Хобор Р.Б., Попко Я.С., Сеник Р.П.)
у справі № 813/329/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Галичина-Авто»
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Галичина-Авто» (далі - позивач, ПАТ «Галичина-Авто») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2015 № 0000072201/333 та № 00000082201/334.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.12.2014 по 16.12.2014 на підставі направлення від 10.12.2014 № 1423, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Галичина-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Електроконтакт-Захід», за результатами якої складено акт від 23.12.2014 № 3655/22-01/32801235 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.2., пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього у суму 2 340,00 грн.; порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення значення рядка 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за січень 2012 року у сумі 2 579 грн, та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за січень 2012року в сумі 16 667,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000072201/333, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 340 грн. та № 0000082201/334, яким позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 19 246 грн.
Вказані висновки, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Електроконтакт-захід». До таких висновків відповідач дійшов за результатами аналізу отриманої податкової інформації , зокрема, на акті перевірки ТОВ «Електроконтакт-захід». Так, податковий орган посилається, що у контрагента ТОВ «Електроконтакт-захід» - ТОВ «Лідерком» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, ОСОБА_2, який, будучи у перевіреному періоді директором ТОВ «Лідерком», заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності товариства. Відтак, податковий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електроконтакт-захід».
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання пода