ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №679/774/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17523/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області; далі - управління ПФУ) на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 листопада 2016 року (суддя Сопронюк О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (судді Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ, третя особа - державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» (далі - Підприємство, Підрозділ відповідно), про визнання протиправною та зарахування періодів роботи до пільгового стажу роботи, -
встановив:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення управління ПФУ від 13 квітня 2016 року № 1995/03 про відмову в зарахуванні періоду роботи з 22 серпня 1992 року по 31 серпня 1998 року до пільгового стажу за Списком № 1; зобов'язати управління ПФУ зарахувати вказаний період роботи до пільгового стажу за Списком № 1 та призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку з моменту досягнення пенсійного віку - 03 квітня 2016 року.
Нетішинський міський суд Хмельницької області постановою від 23 листопада 2016 року позов задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди виходили із того, що відповідно до наказу від 05 березня 1992 року № 114 Підрозділ провів атестацію робочих місць, яка не втратила своєї чинності, п'ятирічний термін її дії не сплинув. Після проведення вказаної атестації умови праці позивача не змінювалися до 01 вересня 1998 року. 22 червня 1998 року було проведено атестацію робочого місця позивача, яка встановила зміну умов його праці зі Списку № 1 на Список № 2 і в подальшому підтвердила умови праці позивача за Списком № 2. Отже, позивач з 22 серпня 1992 року по 31 серпня 1998 року працював повний робочий день на посаді електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанцій в Підрозділі (далі - електрослюсар) в особливо шкідливих умовах праці, що передбачена Списком № 1, тому вказаний період зараховується до пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Управління ПФУ не погодилося із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі посилається на те, що при винесенні рішень суди не надали значення тому, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Проте спірний період роботи позивача не має бути зарахований до пільгового стажу, оскільки атестація робочого місця на підприємстві не проводилася після 21 серпня 1992 року.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводитьс