ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №814/2777/16
адміністративне провадження №К/9901/38134/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі судді Біоносенка В.В.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у складі колегії суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.
у справі №814/2777/16
за позовом Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2016 року Державна податкова інспекція у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу в сумі 173611,89 грн.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позов задоволено, стягнуто на користь Державної податкової інспекції у Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області податковий борг у сумі 173611,89 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що враховуючи відсутність факту сплати відповідачем податкового боргу, що зумовлює наявність у відповідача заборгованості з відповідного податку, тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу у розмірі 173611,89 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У серпні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У касаційній скарзі платник податку зазначає, що судами не встановлювався правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, яка може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 08 серпня 2017 року, та витребувано справу № 814/2777/16 з Миколаївського окружного адміністративного суду.
12 грудня 2017 року справа № 814/2777/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
14 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/38134/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу відповідача від податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік від 20 січня 2016 року №927393293, у якій він самостійно вказав суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 596,10 грн та суму військового збору в розмірі 59,61 грн, від 20 квітня 2016 року №16-11583, у який самостійно вказав суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних