ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
05 березня 2019 року
справа №806/2402/16
адміністративне провадження №К/9901/42240/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у складі судді Черняхович І.Е.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у складі суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б.
у справі № 806/2402/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілгаз»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобілгаз» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
27 квітня 2017 року Житомирський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000504000. Рішення суду вмотивовано тим, що зазначена штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, проте факту реалізації газу податковим органом не встановлено.
У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У серпні 2017 року позивач надіслав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на законності рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у квітні 2016 року податковим органом проведено фактичну перевірку дотримання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним, скрапленим газом, за результатами якої складено акт № 108/21/33649735 від 29 квітня 2016 року (далі - акт перевірки).
Висновками перевірки встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення в повному обсязі у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000504000 від 20 травня 2016 року, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції в сумі 212 546,94 грн.
В ході проведення перевірки встановлено факт не ведення обліку товарних запасів, а саме залишки скрапленого газу відповідно до бухгалтерської довідки складають 19466,25 л., а відповідно до проведеної інвентаризації фактичні залишки складають 5 104,47 л. Нестача становить 14 361,28 л. на суму 106 273,47 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про