ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2019 року
Київ
справа №815/3266/17
адміністративне провадження №К/9901/53341/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 (суддя - Потоцька Н.В.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Крусян А.В.)
у справі № 815/3266/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський елеватор»
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський елеватор» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017 № 0012911405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 383 114 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1 107 453 грн., за штрафними санкціями - 275 661 грн., та № 0012921405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 500 000 грн., у тому числі за основним платежем на 1 200 000 грн., за штрафними санкціями - 300 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ГУ ДФС в Одеській області про нереальність господарських операцій з поставки ячменю від ТОВ «Б'ютс Вікторі» та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки виконання господарських угод із вказаними контрагентами підтверджується первинними документами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017, залишеною без змін постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.06.2017 та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Товариство не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2015; далі - КАС України) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають у зв'язку з наступним.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі звернення позивача від 06.04.2017 № 261 щодо проведення перевірки діяльності підприємства, відповідно до положень пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт від 25.05.2017.
В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про виявлення наступних порушень у діяльності Товариства:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 107 453 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 200 000 грн.
На цій підставі 08.06.2017 ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0012911405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 383 114 грн., у тому числі за основним платежем на суму 1 107 453 грн., за штрафними санкціями - 275 661 грн.;
- № 0012921405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 500 000 грн., у тому числі за основним платежем на 1 200 000 грн., за штрафними санкціями - 300 000 грн.
Правомірність прийняття зазначених податових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.
Задовольнивши адміністративний позов, суди попередніх інстанцій послались на те, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами угод. Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень вимог законодавства під час виконання господарських договорів, укладених з ТОВ «Б'ютс Вікторі» та ФОП ОСОБА_2
Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, т