ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2019 року
Київ
справа №816/625/14
адміністративне провадження №К/9901/3255/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 (суддя - Петрова Л.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Курило Л.В., судді - Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)
у справі №816/625/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) від 03.02.2014.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань, а також те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують реальність виконання господарських операції між Товариством та його контрагентом. З огляду на вищевикладене, Товариство вказує, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 , залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014, позов задоволено : визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 03.02.2014 №0000132301, №0000142301.
Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що висновки судів про незаконність оскаржуваних повідомлень-рішень ДПІ не відповідають обставинам справи та залученим до неї доказам.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2014 відрито касаційне провадження.
11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року контролюючим органом складено акт від 22.01.2014.
В акті викладено висновки контролюючого органу про порушенням позивачем вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 285 903 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 215 228 грн.
На цій підставі ДПІ 03.02.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 357 378, 75 грн., у тому числі 285 903 грн. за основним платежем, 71 475,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№0000142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 269 110 грн., у тому числі за основним платежем 215 228 грн., 53 822 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні, на підтвердження реального виконання умов укладеного договору поставки нафтопродуктів.
Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи та докази, надані позивачем, підтверджують реальність виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів, натомість, ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість, викладених в акті перевірки, висновків про безтоварність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди.
Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господар